Це розповідь про справжніх героїв сучасності — наших захисників. Йдеться про 26-річного Віталія, військовослужбовця 27-го Мукачівського прикордонного загону. Попри молодий вік, за його плечима служба в лавах охоронців кордону та участь у бойових діях. Хоча народився і виріс на Миколаївщині, сьогодні його дім — на Закарпатті.
Колись Віталій мріяв працювати у Державній службі з надзвичайних ситуацій, але швидко змінив пожежну каску на військову. З 2019 року його життя пов’язане зі службою в прикордонних військах, патрулюванням ділянок кордону та роботою інспектором. Інтерес до військової професії посилився після перебування у Польщі, де 20-річний юнак потрапив до центру підготовки бійців європейського рівня. Тоді він ще не уявляв, що незабаром ці знання доведеться застосовувати на практиці у війні за свободу, незалежність та суверенітет Батьківщини.
Віталій взяв зброю до рук і став на захист рідної землі, виконуючи завдання на посаді оператора безпілотних літальних апаратів, будучи “очима” свого підрозділу. Він зазначає, що воювати у війні технологій складно, тому доводилося швидко опановувати нові дрони, щоб робота була ефективною. На фронті він прокачав винахідливість, спостережливість та витривалість, відчув себе справжнім чоловіком. Віталій відповідав за свою техніку і намагався зберегти кожен дрон, розуміючи їхню цінність на передовій.
Служба подарувала йому не лише справу життя, а й родину: тут він зустрів майбутню дружину, і вже рік подружжя виховує донечку. Віталій залишається в строю, продовжуючи захищати, вчитися та передавати досвід молодшим. Він каже, що не шукав героїзму, а просто був там, де був потрібен. Його історія — чергове свідчення того, що справжні чоловіки не народжуються героями, ними стають — у бою, в родині, у щоденній вірності своєму обов’язку.