Не тільки моїми улюбленцями з першого погляду стали симпатичні представники найбільших хижаків фауни Карпат бурий Потап і світло-палева Бубочка. Всі, хто спостерігав цього сонячного травневого дня за ними неподалік високої металевої огорожі, не могли натішитися життєрадісній картині вільного «польоту» жвавих тварин на новенькому майданчику спеціального вольєру, відкритого наприкінці минулого року у Національному природному парку «Синевир» на Міжгірщині реабілітаційного центру для бурих ведмедів.
Важко було повірити, що сюди за півроку всі шість симпатичних звірів були привезені знесилені і доведені до критичної точки. Особливо, як розповів ветлікар Михайло Маслей, безнадійно виглядав Потап, якому міцно в’ївся в шию ошийник-ланцюг і непросто було його видаляти. Михайло був учасником перевезення наприкінці лютого ц.р ведмедя Потапа, який утримувався у тісній клітці кінноспортивного клубу «Барс» у Луганську. Звір зазнав неймовірних мук: до всіх знущань, цькувань собаками додався ошийник, що душив дорослого ведмедя. Добре, що знайшлися порядні люди і забили на сполох, допомогли відібрати тварину у господаря-садиста, а фахівці «Синевира» із закордонними колегами доставили її на місце лікування.
Вмілий догляд за шістьма пацієнтами новоствореного центру реабілітації (вже надійшли прохання забрати ще 18 хворих тварин, але наразі їх забрати нема можливості) вже дав щедрі плоди: бідолашні тварини поступово повертаються до повнокровного життя. Це входження у звичну колію потрібно бачити!
…Вихід того дня у широкий вольєр Потапа і Бубочки став справжньою виставою. Ведмідь з новою подругою гасали по колу, як маленькі діти, боролися, час від часу перепочиваючи і ласуючи листям чорниці, знімаючи з ялинки… яблука, прив’язані дбайливими господарями центру. Але найулюбленішою атракцією зміцнілої парочки стало купання і дружня боротьба у невеликому басейні. Видовище неповторне!
Кожна з шести скривджених тварин пройшла важкий шлях знущань, голодомору і безжалісної експлуатації. Десятирічного ведмедя Беню, приміром, відібрали у жорстоких людей з міста Козятин Вінницької області: заради прибутку вони довели звіра до жахливого, дистрофічного стану. Ведмедиця Ірина два десятки літ утримувалася у тісній клітці з арматури в місті Городок Хмельницької області.
Тепер же всі ведмеді вперше не голодують, на карантині до щедрого раціону їм додають ще й вітамінізовані добавки. Все впевненіше почуває себе ведмедиця Роза, а найбільший Дюрій, привезений з Ясіня, з худенького, занедбаного і виснаженого поступово перетворюється у найбільшого і найгарнішого, понад 300-кілограмового мешканця реабілітаційного центру, дуже схожого на родича грізлі. Він охочий фотографуватися, хоча працівник центру застеріг мене не торкатися клітки, бо Дюрій дуже спритний, а лапи в нього з такими кігтями!
-Наш 12-гектарний реабілітаційний центр, – каже директор НПП «Синевир» Микола Дербак,- перший на Україні, інші існують лише в окремих країнах Європи – Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії. Облаштований на кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, він конче потрібен тваринам, які зазнали жорстокого поводження, потерпіли від стихійного лиха тощо. Проведена велика робота, тепер вся територія надійно обгороджена, бажаючі можуть спостерігати за ведмедями на відстані. Впорядкування триває.
У майбутньому тут потрібне розширення території – скривджених ведмедів значно більше, ніж очікувалося.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.