15 листопада в приміщенні Закарпатської обласної наукової бібліотеки ім. Ф.Потушняка читачам презентували роман-дилогію Івана Долгоша «Заплакала Тиса кров`ю». Більше 20 років остання, десята книга письменника і журналіста пролежала «у шухляді». Проте завдяки проекту «Бібліотечка газети «Старий Замок», який ініціював Віктор Балога, таки побачила світ. Художньо-документальний політичний роман — про два видатні періоди у Закарпатті 1918-1939 років: Гуцульську республіку та Карпатську Україну.
На зустрічі читачам показали фільм про Івана Долгоша, який зібрав світлини з сімейного фотоархіву, спогади дружини Марії, доньок, друзів та колег по перу. Про життя письменника розповідали й юні долгошознавці — учні ужгородської НВК «Гармонія», у якій нині діє музей Івана Долгоша. Школярі навіть зіграли міні-виставу з уривку роману і заспівали народних пісень.
Літературознавець Наталія Ребрик особисто знала Івана Долгоша, написала до дилогії післяслово і розповіла, як в домашньому архіві родина письменника частинами знаходила увесь роман. «Я здивована і вражена роботою Долгоша.
Це епічне полотно оповідає про два найвищі зриви в суспільному житті закарпатців. І насамперед це твір про велику любов».
Василь Кухта, молодший товариш по перу і редакції Івана Долгоша, пригадав, як познайомився з письменником. Юрко Ажнюк, співробітник Інституту електронної фізики НАН України, досі пам’ятає спільні депутатські клопоти, а Володимир Кришинець, який у 1989-му був суперником Івана Долгоша і балотувався на окрузі №117 у Доманинцях, назвав роман сенсаційним і шедевральним.
Василь Густі, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, занотовував слова Долгоша, коли спілкувався з ним. «Іван Іванович казав, що творчість письменника — як айсберг: за життя видно частину, а все інше відкриється, як тебе вже не буде. І якщо покровителем юних талантів вважають білого переможця, красного рисака-пегаса, то Долгош увійшов у літературу на конику-гуцулику, працьовитому, який не поховзнеться і не впаде».
Ірина Густі, яка працювала з Іваном Долгошем у «Закарпатські Правді», розповіла, як він вчив журналістів писати нариси про людей, а книговидавець Дмитро Федака щиро подякував усій родині Долгошів і всім, хто зробив із рукопису книжку і матеріалізував задум автора.
Одарка Долгош-Сопко, донька Івана Долгоша, підкреслила, що саме батько прищепив їй любов до книги, але вже більше до ілюстрації, до форми, і представила роботи молодої авторки, випускниці Закарпатського художнього інституту Інги Супрунюк, яка й оформила дилогію.
Лариса Подоляк, головний редактор газети «Старий Замок» розповіла, що проект «Бібіліотечка газети «Старий Замок», завдяки якому вся дилогія і побачила світ, нині готує до друку твори молодих письменників.
«Наразі ми думаємо, як було би корисно створити в області музей книги, аби зберігати цінний спадок закарпатських письменників, — зауважив Юрій Глеба, начальник управління культури Закарпатської ОДА. — Переконаний, Іван Іванович підтримав би цю ідею, бо добре знав, яка це кропітка праця».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.