В Ужгороді весну закликатимуть (АНОНС)

Закликання весни — один із найцікавіших звичаїв українського народу. Адже прихід весняного тепла давав поштовх початку нового хліборобського циклу та вливав потужний струмінь натхнення до селянської душі. Народна уява створила поетичний образ весни-дівчини з вінком квітів, що «десь у садочку шиє сорочку», а інколи й у вигляді молодиці, що вже має або готується мати дочку.

Закличні обряди за своєю суттю складаються з дійств по закликанню птахів з теплого краю та, власне, закликання весни. Птахи — провісники весни, що за уявленнями наших предків приносили її на своїх крилах із вирію:

Птиця — це вісник весни-радості й взагалі вісник сонця. Вона побуває в повітрі, «у небі», й несе людям утіху з неба від сонця. А в собі носить яєчко — емблему сонця-життя, народження, воскресіння. Тому майже всі птахи надзвичайно цінувались у наших пращурів, та й тепер шануються. Був у давнину звичай тримати всю зиму пташатко в хаті, а на Благовіщення випускати на волю.

Завжди ранньою весною прилітних птиць годували, годують й тепер. Птахи завжди були улюбленцями наших предків. У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок – «жайворонків», голубків, які роздавали дітям.

Летіть, жайворонки,

До нашої сторонки,

Спішіть, ластів’ята,

До нашої хати —

Весну зустрічати,

Зиму проводжати!

Обрядові коржики у вигляді пташок печуть дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору, імітуючи пташиний політ, і викрикували весняні заклики до птахів. Діти вірили, що після таких закликів птахи і весна не забаряться. А щоб пернатим друзям не було сутужно, залишали для них крихти своїх коржиків, а іноді і цілих «жайворонків», повісивши їх на гілочки дерев.

            Запрошуємо Вас на майстер клас з випікання обрядових пташок у неділю 8 березня 2015 року о 13.00 у кафе музей «Під замком», щоб разом закликати весну.