В очікуванні “другої хвилі”. Угорський досвід

Карантин — багатозначний термін, що може бути назвою комплексу адміністративних та медико-санітарних заходів для запобігання поширенню певної інфекційної хвороби або епідемії. Досить обширне поняття, правда? Як результат, настільки обширна і реакція урядів різних держав у світі. Яким же чином він реалізувався Угорщині?

Як це починалось

Буквально 16 березня 2020 року уряд Угорщини, одним з перших у Європі, заявив про обмеження (і відповідно – зміни “звичного”) життя громадян, а саме:

– носіння масок (обов’язкове на ринку та магазинах, у міському транспорті)

– скасування массових накопичень людей (концерти, кінотеатри, тощо).

– обмеження терміну дії магазинів (переважно до 15:00).

– і менш цікаві та суттєві зміни.

Реакція була досить неоднозначна.

Іноземці, які проживають в Угорщині, швидше за усе погодяться з моєю думкою стосовно того, що угорці, зазвичай, законослухняні громадяни. А це важливо, у ситуації, коли інтереси різних соціальних класів настільки перетинаються та змінюються (у цьому випадку). Не буду розповідати, що у березні, квітні та травні, певно, 90% усіх обмежень були дотримані. То що не однозначно? Самі обмеження…

– маски не потрібно було вдягати на вулиці

– працювали усі магазини (власники яких хотіли цього).

Життя Не зупинилось!

Звісно, незручності з’явились! Особливо це відчули родини з дітьми (садочки фактично закрили, навчання школярям перенесли у формат “онлайн”). Але уявіть собі ситуацію, коли тотальної заборони виходу на вулицю нема! Ви не можете піти на дитячий майданчик, але сісти на велосипед і проїхати вздовж Дунаю – елементарно! Ви не можете піти у салон краси, але поїхати додому до перукаря – будь ласка! Вам заборонено купувати нові речі після робочого дня, зробіть це до 15:00.

Спостерігаючи за схожою реакцією у світі, певно, кожен угорець, навіть не задоволений політикою уряду (а такого, щоб усім було добре, просто неможливо), десь глибоко у душі змушений визнати: політика була не найгіршою. Так, багато звільнень, так, дуже незручно, коли обмежують твої “права та свободу”, але життя не зупинилось…

Що тепер?

…Життя зупинилось для тих, хто працює у сфері послуг. Маю на увазі туризм. Це – широка сфера діяльності, починаючи із транспорту, завершуючи страховими компаніями. Оскільки Угорщина – член ЄС, має певні зобов’язання перед країнами-сусідами. Як Вам відомо, кордони для громадян України, Білорусі, Росії та багатьох інших держав з точки зору туризму зачинені. Однак відчинені – для поїздок у межах ЄС. Потік, звісно, скоротився (не до порівняння з минулими роками), туризм просто виживає. Але ті колосальні затрати уряду на популяризацію атракцій в межах держави просто вражають! Величезні кампанії проводяться задля приваблення місцевого населення не їхати далі.

А так, загалом, таке враження, що цього “карантину” і не було. З 1 червня 2020 року знову поступово запрацювали басейни, зоопарки, музеї, літні табори для дітей, кав’ярні та нічні клуби! Де-не-де згадується, що у міському транспорті і надалі необхідно вдягати маску, однак якщо вона у вас висить на одному вусі, цього як правило, достатньо.

Що буде далі?

Хто знає? У сусідів показник захворюваності росте, обмеження частково повертають. Інформації, наразі, нема до другої хвилі (із боку угорського уряду), тому сподіваємося на краще.