В самісінькому серці Ужгорода, на вулиці Капітульній, поруч із замком раптово виросла нова, поки що невеличка споруда. Її ужгородці вже встигли назвати «личинка бефруа». Чому?
П’ять років тому ужгородський юрист та дипломат Ален Панов закинув у інформаційний простір дещо дивну ідею – збудувати на Замковій горі велику вежу-бефруа, з годинником дзвонами нагорі та церемоніальною залою унизу.
Ну, трапляється таке часом з людьми – одні на старовинних замкових стінах шкрябають «Здесь был Вася», інші готові викласти чималі кошти, щоб набудувати «щось отакезне». Нагадаємо – мова йде про історичний центр, який начебто охороняється законом. Від кічу та псевдоісторизму також.
Справа загальмувала, забулася. Аж ось просто зараз, поки увага суспільства спрямована на протистояння російській агресії, на вулиці Капітульній з’явилося отаке «щось».
На башту з годинником, блек-джеком та фрейлінами не тягне. Така собі «личинка бефруа». Але якщо не вслідкує громадськість – воно ж потягнеться догори, як той борщовик. Комплекс Наполеончика – річ примхлива.
Зверніть увагу на фасад: викладений камінням, він явно косплеїть, імітує замкову кладку. Як же ж кортить комусь пожити у власній фортечці. Бодай невеличкій, такому собі нано-замку, майже для хоббітів.
А можливо усе простіше та практичніше. Раптом ця кам’яниця – просто бомбосховище? Актуально. І псевдоісторизм, імітація середньовіччя – випадковий збіг?
Чи це якийсь склепик, капличка, мікроцерква? Креативна ж ідея! Греко-католицький та римо-католицький храми поруч вже є, залишилося ще когось від отця Сидора на Замкову гору з кадилом прилаштувати.
Що про це думає міська влада, головний архітектор та охоронці історично-архітектурної спадщини – нам ще вдасться, сподіваємося, почути.