Ужгородці свинячать на вулицях, але міську владу слід би оштрафувати за нестачу урн для сміття

Вже минуло більше року, відколи на проспекті Свободи в Ужгороді демонтували старі сміттєві урни. І хоча спочатку нібито йшлося лише про тимчасове забирання контейнерів, бо, за словами міської влади, готувалися нові стандартизовані урни, до сьогодні стаціонарних смітників там немає.

Зрозуміло, що брак нормальних ємностей для непотребу – це проблема не тільки головної вулиці міста. Досить пройтися центральними магістралями Ужгорода, аби побачити, що така ситуація скрізь.

Свого часу мер так пояснив демонтаж урн: «Я про­ти практики, коли смітників установлено надмір. Адже мешканці починають використовувати ці ємності як контейнери, викидаючи туди не лише недопалки чи, скажімо, обгортки від морозива або цукерок, а й повні пакети сміття. Тож замість того, аби ставало чистіше, з’являються міні-сміттєзвалища».

 Проте в українському законодавстві немає поняття «надмір», натомість є чіткі норми, де, як і з якою частотою мають стояти «мусорки». Так, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.2011 N 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», в параграфі 3.1 розділу III. «Прибирання об’єктів благоустрою» вказано: «На всіх об’єктах благоустрою повинні бути встановлені в достатній кількості урни для сміття.  Відстань між урнами має становити 10–40 м на територіях з підвищеною щільністю населення та 50–100 м – на  територіях із середньою і низькою щільністю населення».

Начебто для того, аби вирішити проблему з урнами, в Ужгороді щось таки робилося. Зокрема, торік у березні міськвиконком ухвалив рішення № 113 «Про встановлення урн для збору сміття», яким зобов’язав керівників підприємств та організацій на своїх прилеглих територіях встановити виносні ємності чорного кольору.

Одразу «розчарую» міську владу: нерідко виносні урни – це пластмасові відра, дерев’яні ящики, картонні коробки  або й узагалі три тички, між якими розтягнутий целофановий пакет для сміття. Саме така-от «стандартизація», безперечно, додає особливого шарму місту над Ужем. А в контексті потоку туристів, який, у зв’язку з Євро, начебто має ринути через нашу область і місто зокрема, оригінальність міських сміттярок ще й додасть певної екзотики обласному центру.

Через раз трапляються й ор­динарні, так звані урни-попільнички. Однак вони, на відміну від картонних коробок, коштують грошей, тож після шостої години власники акуратно заносять їх до своїх закладів, аби хтось не поцупив. З тієї ж причини ужгородські підприємці припинають урни на ланцюги та колодки. Але ж саме з приходом тепла, ужгородці вечорами допізна засиджуються на лавках, їдять морозиво, п’ють каву-соки-води, бавляться на майданчиках з дітьми та й просто шпацирують проспектом Свободи. То як позбутися сміття, яке в таких випадках просто неминуче, – незрозуміло. Єдине, що залишається, це віднести його додому. Адже теоретично, якщо несумлінні й невиховані ужгородці жбурлятимуть сміття прямісінько на вулицю, то їх має оштрафувати муніципальна поліція. Так само, як і тих підприємців, які не виконають рішення міськвиконкому № 113 і не вста­новлять біля своїх закладів портативні ємності.

Однак і владі можна закинути, що вона порушує законодавство, адже встановлення в межах міста стаціонарних урн для сміття – її прямий обов’язок.

На запит про інформацію ко­респондента «Замку» до Уж­городської міської санепідемстанції від 01.03.2012 надійшла ось така відповідь за підписом головного санітарного лікаря Ужгорода Миколи Ващенка: «На ваш запит повідомляю, що згідно із Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994  передбачена така відповідальність за порушення санітарного законодавства: дисциплінарна, адміністративна та фінансові санкції. За недотримання Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць передбачені штрафні санкції в розмірах: на громадян – від 1 до 12, а на посадових осіб від 1 до 25 неоподаткованих мінімумів. Відповідно до Закону «України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою міста Ужгород, затверджених рішенням 4 сесії 5 скликання від 26.12.2006, встановлення стаціонарних смітників (урн), прибирання територій населених місць покладено на Департамент міського господарства Ужгородської міськради (нині директор – О. П. Касперов) та підпорядковані йому служби й організації. А здійснення контро­лю у сфері благоустрою в м. Ужгороді покладено на управління муніципальної поліції (розділ 8)».

Зрозуміло, вирішення проблеми урн – це прерогатива не лише Департаменту міського господарства, однак виходить, що формально «крайньою» є саме ця служба.

Днями мер Ужгорода Віктор Погорєлов пообіцяв, що якісні стаціонарні урни на вулицях міста таки будуть. Мовляв, для того, аби ужгородці не могли знову залишати побутове сміття, яке слід зносити до великих контейнерів, міні-ємності спроектують у такий спосіб, аби до урн можна було вкинути лише дрібний непотріб. Але, на жаль, коли конкретно такі «розумні» урни з’являться на вулицях обласного центру, мер так і не сказав…