23-річна ужгородка Каріна Галушка в Китаї вже вчетверте. Наразі проживає у провінції на сході республіки — Фуцзянь, у містечку Сяминь. Спершу побувала в провінції Аньхой у м.Хефеї, потім півроку жила в Гуаньдуні у м.Веньчень, втретє повернулась знову ж до Аньхоя, але вже до м.Уху. Україну-неньку навідує лише під час сесії — навчається на заочному відділенні юридичного факультету УжНУ і паралельно закінчує Закарпатський художній інститут за спеціальністю «хореографія». Власне, саме танці і привели Каріну до Піднебесної.
«Зо три роки тому мама принесла мені візитівку з інформацією про те, що в Китаї набирають танцювальну групу, — розповідає. — Наш інститут, як і інші виші країни, співпрацює з тамтешніми хореографами. Ті й запропонували зібрати молодих та здібних танцівників, аби ті вчилися і працювали в одній з провінцій республіки за контрактом на 6-8 місяців. Я не сама — є тут люди і з Дніпропетровська, і з Запоріжжя, і з Закарпаття теж. Хоч сумую за рідними, однак мені тут добре. На перших порах було важко — не розуміла ні слова, адже як і в нас, тут кожна провінція має свій діалект. Зараз добре спілкуюся китайською, все з часом налагодилося.
Танцюю в групі (щось на кшталт міні-театру) в оздоровчо-розважальному комплексі. Це величезна 9-поверхівка, є тут цілі кімнатки для традиційних чайних церемоній. При чому, чаюють китайці з караоке — вони напрочуд співоча нація. Навіть якщо голосу не мають, все одно співають. Живуть по фен-шую, та водночас суперечать цій практиці — можуть робити все, що їм заманеться, вдягатися і поводити себе так, як захочуть».
Каріна каже, найбільше свято в Піднебесній — не Новий рік, а День Китаю, який гуляють три доби. «Новий рік — це просто зустріч весни. І нічого, що це січень — снігу тут нема. Зараз у провінції, у якій живу, трошки холодно, дощить, температура повітря 20-23 градуси. Влітку тут усі гаваї-єгипти відпочивають: термометр показує 40-50 градусів. Спека неймовірна, кондиціонери в приміщеннях не витримують, не кажучи вже про людей».
Новий рік наша землячка зустрічала в Китаї двічі. Розповідає, минулий сподобався їй більше — програма була насиченою, до свята готувалися місяць-два, запрошували відомих зірок, шили костюми, ставили серйозне шоу… «Цьогоріч все досить-таки спокійно, мирно, тихо. Місцеві пов’язують це з приїздом європейський туристів — китайці переймають від них традиції. До того ж, у кожній провінції свої звичаї. А от у ніч з 31 грудня на 1 січня новий рік тут не зустрічають. Всі знають, що він є, утім ніхто нічого не святкує. У Піднебесній цій дні — звичайні трудові будні.
Наразі у нас цілий тиждень вихідних. Упродовж цих днів за традицією китайці гостюють один в одного. А в Фуцзяні проходить парад драконів — цікаве і незвичне видовище. Насамперед для китайців це родинне свято, привід зібратися з усією сім’єю вдома. На столі — обов’язково мандарини й апельсини, які символізують багатство. А ще — це мене вразило найбільше — пельмені: зі всякими травами і м’ясом. Спати в новорічну ніч ніхто не лягає — аби духів не впустити до оселі. На балконах чи вікнах мають горіти червоні ліхтарики і свічки — вони притягують багатство і проганяють злі сили. Салюти тут не популярні, а от хлопавки… З хлопавками тут цілі війни вночі влаштовують — вірять, що так женуть усе погане від своїх домівок».
Каріна зазнімкувала підготовку до новорічних свят у своїй провінції. Тут дівчину називають Кікі — китайцям важко дається вимова звуку «р».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.