Ужгород. Підсумки року. НМСД

Мода модою, але у створенні рейтингів, чи то підсумків року справді щось є. Дозволяє оглянути час, що минув, і нехай привід є дещо штучним, але на межі років ми справді з усіх сил перезавантажуємось, і хочемо вірити, що після очікуваного сигналу годинника починаємо по-новому. А нове, як відомо, базується на тому, що вже було. Згадую 2013-й: складний і хороший рік. Ми вже склал хроніку подій, поділивши на перше і друге півріччя. А ось мій особистий рейтинг подій і явищ Ужгорода. Акцентую на винесених в заголовку словах: На Мою Скромну Думку, що в мережі позначаються абревіатурою НМСД. Утім, це не означає, що його не можна обговорювати. Ну, поїхали…

Конфлікт року

Площа Народна. Сили в конфлікті були нерівні. Влада таки наполягла на сумнівній з точки зору доцільності і законності реконструкції. Яку, як кажуть, підтримали 83% ужгородців. А губернатор на неї знайшов гроші. Водночас Народна стала своєрідним «анонсом» подій, які змінили державу. На початку жовтня, як ми знаємо, влада вдалася до розгону акції протесту на Народній. Так хотілося подарувати городянам оновлену площу, що знадобилися десятки міліціонерів з «бобиками». Потім площу розкопало фермерське господарство «Перепілка», вклали бруківкою,  почали робити фонтан… А от ялинка на Народній – гарна. З оленями. Чи не доведеться Олександрові Ледиді, який проігнорував думку еліти, пошкодувати про цей подарунок самому собі під ялинку – покаже час.

Комбінація року

Переформатування міської ради і виконкому під владну більшість. Із виконкому Ужгородської міської ради виводять незручних членів: тих, хто має свою думку, часто протилежну думці міського голови, як от Мощак і Волосянського. Волосянський навіть виграє суд, але рада знову форматує виконком, аби обійти рішення. Паралельно тривав процес формування більшості у міській раді, депутати (хто, як кажуть, під тиском, хто добровільно) покидали фракції політичних сил, з якими прийшли до влади, і «працевлаштовувалися» поближче до зручніших місць. Міняють фракційну прописку Травіна, Тарахонич, Станкович, Козак, Рошко, Гасинець. У результаті – часом ситуативна, але все одно вже доволі міцна більшість із великими перспективам щодо голосування «як треба». А от в кінці року фракцію ПР покидає Віктор Бобіта.

Дурість року

На рівному місці викликати скандал та «прославитися» – це треба вміти. Звістка про те, що на 1120-річчі Ужгорода виступатимуть «Пающіє труси» викликала спершу думку, що це жарт, а потім – подив та обурення. Далі вже могли пояснювати – мовляв, так сталося, а чому б і ні, і це зовсім не хедлайнер. У результаті День міста увійшов в історію саме цією новиною, хоч ніхто, схоже, і не знає, чи були «Труси» на концерті. Частина громади бойкотувала День Ужгорода. Про якісь привабливі атракції відомо не було, у мережі не помітні фото з концерту. Але … Життя – прекрасне і непередбачуване. І якби не це глупство, можливо, не з’явилася б

Акція року

Альтернативний День міста. Натхненні «Трусами» і з переконанням про те, що місто заслуговує на хороше свято, ужгородці взялися і самі організували Ужгороду День народження, назвавши його Справжнім Днем міста. З душею, якісним концертом і приємними (а не вимученими) атракціями. Серед них –

Радість року

Yard Sale, або ж вуличний ярмарок. Продаж цікавих виробів ручної роботи, усіляких раритетів і смаколиків у дружній компанії і невимушеній атмосфері. Там ще і тваринам шукають господарів. Щоразу цього року ця акція ставала святом для міста, а перед самим Новим роком влилася у святковий ярмарок на Театральній. Виробів не бачила – варила глінтвейн – але атмосфера була прекрасна. Фото і відгуки друзів підтверджують.

Подія року

Школярський бунт. Ну, ви в курсі. Раптова відміна канікул – школярі входять на вулицю – їх кількість вражає – пікетують мерію і ОДА – перекривають рух в місті – акція набуває величезного резонансу. Влада потім виливає бруд, що залишився в запасниках після поливання активістів Народної, намагається позиціонувати протест як «організований провокаторами», «політичний» і «проплачений». Вже за кілька тижнів ситуація покаже: протестні настрої – панівні в державі. Схоже, ужгородські діти це відчули серед перших. І тут ми виходимо на те, що назвемо

Тенденція року

Громадська активність. 2013-го українці скипіли і вибухнули. Євромайдан змінив державу. В які б практичні і політичні результати це не вилилося, країна вже ніколи не буде тою, що була. Вона посвіжіла, згадала про власну гідність і про те, що казати «ой, який дощик вдався!» коли тобі плюють в очі – не можна. Дива самоорганізації, повстанський дух, людська небайдужість і мужність – цим запам’ятається кінець року в Україні, і це чудово проектується на нашу рідну територію. І не тільки в Майдані справа. Цьогоріч більшість якісних подій ініційована владою і громадою, недолугі рішення активно критикуються, їм протидіють, влада перебуває під неусипним громадським контролем… До речі, а ось

Перемоги року

Захист подвір’їв від забудовників. Протягом року виникає кілька скандалів стосовно забудови зелених зон і прибудинкових територій. Врешті громаді вдається відстояти сквер на Достоєвського-Годинки. Це зрушило ситуацію – люди зрозуміли, що гуртом, акціями протесту, вони можуть впливати не ситуацію. Масовою присутністю у сесійній залі домагаються і наступної перемоги.

Відкрите голосування Ужгородської міської ради. 2 грудня на «революційній» сесії депутати нарешті приймають зміни до регламенту. Досі голосування в раді – єдиній серед обласним центрів – було закритим. Тепер поіменно – хто як і за що голосував – буде відомо не лише міському голові, а й громаді. Рішення приймають під пильними поглядами десятків людей, які присутні на сесії. 33 голоси за і абсолютний контроль Віктора Погорєлова над депутатами вже здається сумнівним.

Хабар року

600 доларів. І – в’язниця. На хабарі «на гарячому» ловлять в.о. головного архітектора міста – начальника управління земельних ресурсів та містобудівного комплексу Леоніда Самсонова. Люди відгукуються – хороший же дядько, хотів працювати для міста, мав цікаві ідеї. Кажуть, у справі, в якій затримали, ішлося про погодження на торгівлю. Незабаром на гарячому ловлять муніципала. Там сума менша – 800 грн, домовлявся, щоби не складати протокол про незаконну рекламу.

Процес року

Єврореволюція. Ну, тут усе зрозуміло. Цим жилося наприкінці року. Звісно, зрозуміло лише в сенсі того, що це – найважливіше, чим запам’ятається рік, а не в сенсі результатів. Хвиля, яка зробила Україну найважливішою державою світу, виникла завдяки людям, головне почуття яких – не лише любов, а й гідність. Люди просто згуртувалися і просто вийшли на вулиці з простими вимогами. Мітинги Єврореволюції показали і обличчя влади – за всю історію протестів в Ужгороді із владних осіб, окрім ректора Федора Ващука, до протестувальників вийшов лише голова обласної ради Іван Балога. До речі, про людей…

Люди року

Ну, прийнято ж визначати «Людину року», так? Звісно, це ужгородські школярі – юні «гарячі голови», які від образи з боку влади моментально самоорганізувалися на протест. А ще люди року – це ті, ким вони стануть завтра. Студент/студентка. Гарні, з ясними очима молоді люди, які першими вийшли тоді, коли вирішувався офіційний вектор країни, хто ризикував, мерз, стояв і вірив. У них чудові обличчя. Ось лише кілька лиць з Ужгорода. До слова, ужгородський Євромайдан народив, схоже, нових лідерів, як от молоді Юля Дуб і Юра Світлик.

Кольори року

Визначати «кольори року» – звісно, глупство. Якби не унікальність ситуації. Безумовно, це жовтий і синій – кольори, якими не лише прикрашали одяг в ці місяці, які не тільки заплітали у волосся, прикріплювали до машин і будинків. Жовте і синє оформлення стало трендовим навіть у новорічних прикрасах… До прикладу, за свою тематику це поєднання взяв і ужгородський передноворічний ярмарок.

Тварина року

Сперечайтесь або ні, а хочете – смійтеся. Та цьому псові дійсно симпатизувало багато хороших людей, ще більше – дивувалися його кмітливості, авторитетності та вмінню не пропускати жоден масовий захід. Він вітався зі знайомими, проганяв інших собак із центру міста, уважно слухав виступаючих та екскурсоводів та час від часу вибирався на сцену. Він був цікавий, цей пес, названий Душа міста. Недавно його отруїли.

Тренд року

Велосипед. Ну звісно ж, велосипед. Бути двоколісним стало модно, нарешті згадали, що Ужгород – це місто для велосипедів (ну чи то мало би бути). Взялися розвивати велогромаду. Завдяки ентузіастам-активістам саме вело-події були серед найяскравіших та найрегулярніших дійств у міському просторі. Велосипедисти відчайдушно нагадували владі про те, що потребують інфраструктури, і її облаштування, власне, вигідно всім. Наразі переважно дбають про неї самі, але, схоже, щось зрушило – наступного року міська рада передбачила кошти на облаштування велодоріжок. Не забути б і про небезпеки, які чатують на двоколісних на вулицях. А це, зокрема, люки. І тут ми згадуємо про

Наказ року

На виконкомі міський голова Віктор Погорєлов наказує директору Департаменту міського господарства Олексію Касперову забезпечити, аби всі люки без кришок були закриті за 10 днів, а саме до 25 жовтня. Це стосується і зливоприймачів. Коли час спливе, чиновник прозвітує – відкритих дірок надто багато, а служби не здатні впоратися. В місті намагаються закрити люки бетонним плитами і так, як ми бачимо на фото, громада з бажанням допомогти обліковує люки-пастки, в Департаменті кажуть, що самі все знають… Результати роботи ужгородці бачать щодня.

Проект року

Відкриті екскурсії. Народилися вони у 2013-му році і, як кожне хороше починання, вийшли за рамки цілі – просвітницької роботи стосовно чеського кварталу. Екскурсії, які відбуваються щонеділі, не пропустили жодного тижня і показали сотням ужгородців місто з різних його сторін, відкол таємниці, змусили закохатися в Ужгород ще більше. Ми жартували – відбувши рік екскурсій, можна ставати самому екскурсоводом. А що найприємніше – проект триває. Неділя, 14.00, біля Миколайчика.

Позитив року

Активна робота Мистецького центру «Галерея Ілько». Заклад став тим культурним простором, якого так бракувало місту, місцем проведення справді високоякісних подій образотворчого і музичного мистецтва. Центр – не просто чудовий простір, але й ініціатор визначних заходів. Так, виставки «Фрагментації», творів Павла Бедзіра, Віктора Вазареллі, виступи кількох знакових сучасних музикантів Європи змушують подякувати і – з нетерпінням очікувати на анонси.

Обіцянка року

Реконструкція Театральної. Мовчок про цілодобове водопостачання (хоча вже час згадати – наближаються вибори), ремонти доріг – ніби в процесі (на Швабській уже беруться за тротуари) і ось мова про історичний центр. Міська влада оголошує, що під кінець року візьметься перекладати бруківку на Театральній. Був оголошений конкурс загалом на облаштування пішохідної частини центру – зі зміною бруку, встановленням малих архітектурних форм, фонтану… Але спершу ішлося лише про заміну комунікацій, перекладання мощення. До речі, про деталі проекту-переможця розповімо незабаром. А наразі зауважуємо: проблеми з фінансуванням, блокування коштів казначейством і загалом ситуація в державі залишили Театральну на майбутнє. Все що не робиться – на краще, констатуємо ми (адже спішити зі знаковою площею навряд треба), і згадаємо про

Очікування року

Приведення до ладу фасадів в історичному центрі. Далі відтерміновувати нема куди. Прекрасні будинки старого улюбленого нами Ужгорода сиплються нам же на голови. Окрім того, що треба рятувати фасади, у часи дикої приватизації спотворені плиткою, слід братися і за верхні частини, з яких відпадає штукатурка і де ліпнина помирає природною смертю. Власне, часто винуватцем руйнування є дірявий дах. Що з цим робити – не знають ані мешканці/власники будинків, ані міська влада. Але механізм розробляти треба. Уже. І виділяти гроші. Якщо хочемо зберегти Ужгород. Ми – хочемо. Тож – очікуємо дій.

А ще чекаємо, що цей рік буде не менш цікавим, ніж попередній, але більш результативним та, звісно, позитивнішим і багатшим на перемоги. З Новим роком!