Нарешті можна сказати, що до Ужгорода прийшла зима. Стовпчик термометра опустився нижче нульової позначки. Першим льодом прихопило не лише калюжі на асфальтах, але й береги Ужа. Поки що небагато, ніби морозець вирішив надіслати ужгородцям тестовий месідж і поспостерігати за їхньою реакцією. А потім вже вирішити – приходити в цю місцину всерйоз і надовго, чи поступитися і залишити містян у вже звичному для них міжсезон’ї.
Поспостерігаймо й ми.
Першими відреагували на появу крижаних обладунків, звісно ж, школярі. Уроки закінчено, то як не пошукати пригод і розваг? Спочатку треба жбурнути камінець… Ти ба! Крига витримала! Це ж справжній виклик! Тепер конче необхідно знайти каменюку грубезнішу. Бо ж неможливо піти додому, не досягнувши бодай маленької перемоги над проявами пори року. Є! З самого краєчку відломився шматочок і поплив потихи до мосту Масарика. Щасливого плавання!
Ось тепер саме час вдатися до більш небезпечних, проте набагато відчайдушніших експериментів – спробувати пройтися тоненьким льодовичком. Повільно, однією ногою…
– Ану ж бігом від річки! – лунає голос згори, з набережної… Це вже й вчителька вийшла зі школи. Цим дорослим лише б про безпеку піклуватися, от же ж зануди…
Трійко школярів з жалем полишають берег. Нічого-нічого, завтра і крига буде міцніша, і часу більше…
А що ж дорослі?
А вони в Ужгороді, що не кажи, дещо відрізняються від решти. Невже мороз справді сподівався, що поталанить йому розігнати з відкритих терас кавоманів нашого міста? Трясця тобі! Мінус п’ять надворі, але охочих простонеба посмакувати арабікою таким дрібничками не злякаєш… Ну, хіба ковдру тепленьку картату персонал запропонує – то й подякуємо. А ні – хнюпити носа все одно не будемо. Бо кава – це кава, а в студінь її смак навіть нових відтінків набуває. Радіймо!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.