Ужгород – місто художників (фото, відео)

Те, що наше місто – справді мистецьке, доводили сьогодні на черговій Відкритій екскурсії Ужгородом. Провести таку пізнавальну прогулянку для городян, яким цікаво більше дізнаватися про рідне місто, люб’язно погодилася Валентна Глюк-Александрова, донька нашого класика Гаврила Глюка. От і подорож арт-Ужгородом була не «за підручником», а прикрашена цікавими оповідями про побут богеми та атмосферу тих часів, коли Ужгород справді був містом художників, мистецьким містом. 

Стартувавши із Театральної, екскурсія зробила зупинки біля трьох пам’ятників. Підійти до Ігнаца Рошковича, якого називають першим професійним митцем Ужгорода, було цілком прогнозованим. А от із пам’ятником Ліхтарнику (дяді Колі) – інша справа. Але виявилося, що цей персонаж, який, які відомо, справді опікувався вуличним освітленням  Ужгороді, був непоганим знайомим Гаврила Глюка ба навіть часто зазирав до його майстерні на Жупанатській. Він був дуже освіченим, поліглотом, розповідає пані Валентина, а жив … у підвалі Художнього музею. Відтак до цього закладу і продовжили путь, звісно, спершу зазирнувши в альпінарій – до пам’ятника засновникам закарпатської школи живопису, нашим найвідомішим митцям – Ерделі і Бокшаю.

Чергову зупинку автор екскурсії зробила на площі перед Художнім музеєм – просто напроти вікон будівлі на Жупанатській. 

Тут Гаврило Глюк і малював твори, які принесли йому світову славу. 

Картина «Лісоруби на вахті миру» була відзначена на бієнале у Венеції, а писалася ось тут – в Ужгороді, на Жупанатській.

Перемежовуючи розповідь особистими згадками про вдачу та звички закарпатських митців, (як от що кожне відкриття виставки було великими святом, куди ніхто не міг поткнутися без костюму з краваткою чи «метеликом»), пані Валентина повела усіх у музей. В адміністративному крилі закладу – розкішна виставка полотен закарпатських класиків. Більшість із них сьогоднішній екскурсовод знала особисто і, звісно, багато їй відомо із розповідей батька. Безсумніно, і про картини Гаврила Глюка вона розповідає з любов’ю. 

І каже – саме з цим почуттям художник ставився до людей праці і завжди із задоволенням малював їх за роботою.

Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Андрій Коцка, Адальберт Борецький, Василь Габда, Антон Кашшай, Ернест Контратович… 

Про кожного з класиків, які залишили нам свої прекрасні роботи, у пані Валентини знайшлися цікаві спогади та слова, які щиро і глибоко характеризують цих особистостей та їхню творчість. Розповіла вона і про Шімона Голлоші, який теж належить до плеяди митців, котрі побачили світу та привозили знання  в наш край. Згадала і нашого сучасного майстра Володимира Микиту.

Ужгород часів розквіту закарпатської школи живопису був справжнім мистецьким осередком, містом з творчою атмосферою, ауру якого творили натхненні митці – цвіт краю. Про це йшлося в нинішній екскурсії і учасники справді відчули аромат фарб та атмосферу Ужгорода, коли він по праву був містом художників, містом мистецтва. Й аби закріпити це відчуття, працівники Художнього музею влаштували й ґрунтовне знайомство із закладом, його історією та постійними експозиціями. Було цікаво. І найкраще – побачити це на власні очі, відвідавши музей на Жупанатській та не оминувши жодного із представлених там ужгородців – з тих, хто творив Ужгород мистецький.