Ужгород буде з борщівником чи без?

Ужгородці вже зауважили – попри ніби наполегливу боротьбу, на набережних почав "піднімати голову" вже знаменитий отруйний борщівник.

Вже помітили, що на берегах Ужа, каналів, узбіччях доріг поширений борщівник Сосновського, який займає дедалі більші площі, а саме в цьому місяці з’являються так звані «парасольки», що нерідко утворюють густі загрозливі зарості.

Нині вже взялися за ліквідацію осередків карантинного бур’яну, і не лише борщівника, але й амброзії полинолистої. Виявляється Ужгородська міська рада заключила договір з Ужгородським міським управлінням водного господарства на послуги з косіння рослинності (видалення з русла та берегів р. Уж порослих дерев, чагарнику та іншої небажаної рослинності). Перший транш робіт провели 4-5 червня. Тоді працівники Ужгородського МУВГ обкосили правобережну дамбу р. Уж від транспортного мосту імені Масарика і до підвісного мосту біля парку «Боздош». Навіть звітують – загальна площа виконаних робіт становить 2,6 га. Для обкошування дамби використовувалася косарка МТ8-046L, трактор МТЗ-82.1 з навісним обладнанням КРН-1.5. за нашими спостереженням борщівник розростається навпроти прокуратури біля мосту, поблизу ресторану «Венеція». Словом, ваша техніка необхідна й сюди. 

Допоможуть хімікати

Нагадаємо, що батьківщиною борщівника Сосновського є Кавказ, в Україну його було завезено в 50-х роках минулого століття як високопродуктивну кормову культуру. Вирощувати борщівник було вигідно, адже розмножується він із інтенсивною швидкістю, дає чималу зелену масу, невибагливий до ґрунтів, стійкий до несприятливих погодних умов. Та згодом втратив свою кормову та господарську цінність.

Борщівник Сосновського — багаторічна рослина родини зонтичних із 2—5-річним циклом розвитку, до 3 м заввишки, має великі перисті листки та порожнинне стебло завтовшки до 10 см. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, але у грунт проникає не глибоко: основна маса залягає у шарі до 30 см. Довжина листків борщівника часто сягає 2, інколи 3,5 м. З центральної бруньки на 3—5 році життя, рідше — на 2—3 утворюється квітковий пагін. Квітка — складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням, дає до 8000 насінин, які можуть зберігати свою життєздатність у ґрунті 3—5, іноді 10—15 років. Сходи з насіння та кореневих бруньок з’являються з березня по травень, цвіте від червня до вересня, а насіння дозріває впродовж липня—жовтня, розповідає Василь САСИН, начальник Державної фітосанітарної інспекції Закарпатської області.

Пан Сасин додає, що борщівник негативно впливає на місцеві екологічні системи, погіршує туристичну привабливість нашого краю. Тому необхідний комплекс заходів із  його знищення. Обов»язкове знищення – так у природоохоронному законодавстві. Найбільш доступним та простим методом боротьби є викошування, яке необхідно проводити у кілька прийомів, оскільки рослини активно відростають від кореневої системи і відновлюються проростанням насіння. Систематичне скошування не дасть зацвісти і утворити насіння. Більш результативною буде боротьба, якщо після скошування відсікти лопатою товсті корені на глибину 8—12 см, що забезпечує повне знищення рослин. Одним із методів боротьби з борщівником є випасання вівцями, великою рогатою худобою молодих рослин, додають спеціалісти управління методологічного прогнозування Марія БЛИЗНЕЦЬ та Корнелія БУЛЕЦА.

Відзначають, що найефективнішим засобом боротьби — хімічний (тобто застосування гербіцидів). Але його необхідно було провести ще навесні на початку вегетаційного періоду. Проти борщівника рекомендують застосовувати гербіциди суцільної дії, зокрема препарати гліфосатної групи, у тому числі раундап макс, ураган форте, напалм, отаман, клінік, домінатор, чистопол, які можна придбати у торговій мережі спеціалізованих магазинів, у фірмах, котрі займаються реалізацією засобів захисту рослин.

Випадки поодинокі

При контакті із борщівником, рослина викликає опіки шкіри. Однак, на щастя, медики фіксують поодинокі випадки. Це підтверджує нам і головний лікар Закарпатського шкір вендиспансеру Сергій Пушкаренко. «Якщо в попередні роки ми мали багато випадків із опіками борщівником Сосновського, то тепер вони поодинокі. Люди стали більш свідомими і обізнаними. Не останню роль відіграли ЗМІ, які постійно наголошують на небезпеці контакту із борщівником», – каже Сергій Вікторович. Борщівник вражає переважно…туристів. Фіксували випадок, коли жінка, яка приїхала відпочивати у санаторій, сприйняла борщівник за…лопух!

А між тим, вражаюча дія борщівника полягає в тому, що його коріння, стебло і листя містять фурокумаріни, що різко підвищують чутливість до ультрафіолету в сотні разів. Стикаючись з шкірою, нічого не підозрює людини, борщівник не залишає видимих слідів. Але через деякий час шкіра швидко обгорає на сонці, на її поверхні з’являються легкі симптоми з швидким протіканням в більш складні форми.

Шкоди завдає навіть залишений сік борщівника на шкірі в похмуру погоду. Адже при найменшому впливі ультрафіолету, навіть протягом декількох хвилин, на такій ділянці з’являться ознаки сильного опіку. Небезпека борщівника досить підвищується в період його цвітіння (липень- серпень). Адже отруйні речовини виділяються в повітря, навіть без зіткнення, завдаючи тим самим шкоду здоров’ю.

Виразки, залишені борщівник, часом заживають до трьох місяців. На їх місці залишаються плями, часто у формі листа темного кольору, що зберігаються кілька років. Особливу небезпеку борщівник несе для дітей, зважаючи ніжності їх шкіри, а також для людей з рудим волоссям.
 Залежно від періоду зіткнення з листом, а також сонячного випромінювання, контактіруемие тканини покривають опіки від борщівника: від легкого шкірного почервоніння, слідом – бульбашок, до глибоких виразок, сильних в місцях жилок і повільно гояться ран. При опіку тіла більше 80 % вірогідний летальний результат.

Щодо першої допомоги при ураженні, то ужгородські лікарі радять тривало і ретельно промити водою місце контакту (навіть ймовірного зіткнення) із застосуванням мила, густої піни. Якщо з’явилися пухирі, то мочити їх не слід.
 Далі обробити уражені і контактіруемие ділянки шкіри розчином спирту, марганцівки, або фурациліну. Ще змастити уражені ділянки засобами проти опіків («Рятувальник», «Пантенол», «Опазоль»). Приховати пошкоджені ділянки від будь-якого попадання сонячних променів, як прямих, так і непрямих. Краще зовсім уникати перебування на сонці наступні 48 годин. Краще звернутися до лікаря. До речі, категорично забороняють самостійно розкривати пухирі, адже це сприяє розвитку інфекції, а також уповільнює відновні процеси.

 Чи прикладати до схильним пошкодження ділянкам глину чи землю, робити сечові або молочні примочки, змащувати жиром рани. Це збільшує ймовірність занесення інфекції.