Наприкінці минулого року країна-сусідка Закарпаття – Словаччина – суттєво лібералізувала видачу шенгенських віз для українців: нині ті, хто бажає відвідати цю країну з туристичною метою, у бізнесових справах чи побачитися з родичами, можуть отримати довгочасний багаторазовий дозвіл на в’їзд у єврозону. Відтак чимало турагенцій почали пропонувати вигідні мандрівки до Словаччини.
До туру – віза
Директор мережевої туристичної агенції Меліта Рішко розповідає, що через такі позитивні зміни серед туристів – ажіотаж: адже, за умови придбання туру або підтвердження бронювання номера в готелі на 3–4 ночі, вони можуть отримати шенгенську візу терміном аж до п’яти років.
Вартість автобусного туру, наприклад, до Попраду – близько 150 євро. До цієї суми входить триденне проживання в готелі зі сніданками і трансфертами між курортами – бо ж у такій поїздці людина може відвідати ще й Татранську Ломніцу, Штребське Плесо, Закопане, Ясну з можливістю покататися на лижах у Високих і Низьких Татрах і відпочити після виснажливого дня у термальних купальнях.
Позитивним є й те, що лижі та сновборди можна брати з собою: автобуси оснащені спеціальними боксами для їх перевезення. Сервіс на словацьких курортах, кажуть туристи, як у вітчизняному Буковелі, а ціни значно нижчі: день катання коштує від 20 євро.
Чимало закарпатців почали активно бронювати й сімейні вік-енди в одному з найбільших аквапарків Європи – «Татраландії» у Ліптовскому Мікулаші. Дістаються туди як туристичними автобусами, та і на власному транспорті. Через таку лихоманку, каже Меліта, багато словацьких готелів «забиті» аж до початку березня.
Обрати тур до Словаччини, як і до будь-якої іншої країни, можна на власний смак і гаманець. Однак, звертаючись до консульства, слід пам’ятати, що при визначенні терміну візи особливу увагу звертають на фінансове становище туристів, на подані документи, а також візову історію. Якщо з цим усе гаразд, є шанс дістати багаторазовий дозвіл на перетин кордону не лише на тривалість путівки, а й на довше.
Справа смаку
А на закарпатські лижні траси їздять переважно люди, в яких вільного часу небагато, або ж ті, що самостійно шукають бюджетні варіанти проживання-харчування. До того ж суто на вихідні.
Домогосподарка Людмила розповідає, що пропозиції покататися на лижах у Словаччині дуже спокусливі, але через завантаженість чоловіка на роботі поїхати на гірські схили вони можуть лише по неділях. Щоб не витрачати час на перетин кордонів, доводиться відвідувати місцеві бази, частіше за все, каже, – у Кострині. Тут ціни порівняно невисокі: у будень катання коштує 190 гривень, у вихідні – 230. Але, якщо врахувати всі витрати на харчування й дорогу, день відпочинку виходить майже 100 доларів на двох! До того ж діставатися бази з Ужгорода потрібно щонайменше дві години «добитим» шляхом.
А молодята Любов та Роберт цього року побували в словацькій Татранській Ломніці. Вони самостійно шукали місце проживання, за допомогою веб-камер стежили за погодними умовами на схилах. Хоч день катання тут коштує 33 євро, якщо кататися лише до обіду, 14 євро повертають. Кажуть, на цьому курорті дуже комфортні умови: кабінки на витязі є й закриті, у вигляді капсули, сидіння м’якенькі, з підігрівом. Відчутний високий рівень безпеки: за негоди катання припиняється, через кожні 100 метрів на стовпчиках є таблички SOS із номером і телефоном, на який можна подзвонити й повідомити своє розташування, якщо десь травмувався.
На вітчизняні бази не їздять, зокрема й через те, що два роки тому, 31 грудня, їм чотири години довелося мерзнути на висоті 15 метрів, очікуючи рятувальників, бо зламався крісельний витяг.
Наздогнати сусідів
Помітно, що нині Словаччина пропонує вигідніші умови для відпочинку на гірськолижних курортах за ті, що є на вітчизняних. Наскільки це вплинуло на розвиток зимового туризму в краї, «Замок» цікавився у начальника управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів ОДА Олександра Марченка.
На думку фахівця, така популярність сусідських пропозицій серед закарпатців свідчить про те, що словаки серйозно працюють над залученням туристів: розробили інфраструктуру, створили комфортні умови на гірськолижних базах, провели рекламну кампанію.
«За інфраструктурою намагаємося підтягтися до найкращих гірськолижних курортів Європи, – каже О. Марченко. – Виходить наразі не дуже. Хоча з кожним роком вкладаються чималі кошти, але цього поки що не достатньо, аби на рівні конкурувати із закордонням. Тут Закарпаттю потрібні потужні інвестиції».
До прикладу, на одному з популярних словацьких курортів на витягах є вагончики, які можуть одразу піднімати до 20 людей. Вони їдуть на двох тросах, що дає вищий рівень безпеки, утримуючи кабінки навіть за сильних вітрів. Оглянути умови на курорті можна за допомогою веб-камер, які встановлені і на гірках, і в комплексах. За словами начальника управління, такі технології варто б реалізовувати і в нас. Але це великі кошти, яких катма.
«Не має Закарпаття і належного транспортного сполучення зі Східною та Південною Україною. Це негативно впливає на розвиток туризму в краї, – продовжує посадовець. – У підготовці до фінальної частини Єврочемпіонату з футболу в Україні всі транспортні потоки були спрямовані на міста-господарі. А на Закарпаття скасували поїзд з Харкова та ряд причіпних вагонів до інших міст. Хоча людина, плануючи відпустку, вивчає, у який спосіб можна дістатися до місця призначення і, якщо це складно, з численними пересадками, часто відмовляється. З проханням переглянути систему транспортного сполучення депутати обласної ради звернулися до Міністерства інфраструктури. Чекаємо відповіді».
Відтак, резюмує фахівець, маючи розвинену гірськолижну інфраструктуру, ми не пропонуємо зручного транспортного сполучення – український турист зі Сходу комфортно доїде лише до Львова, а до Ужгорода доведеться діставатися з пересадками.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.