За які заслуги в Ужгородській міській раді роздають квартири і посади? – запитує у листі, надісланому на адресу uzhgorod.in правозахисник Ярослав Козич. І подає певні свої зауваги щодо законності виділення квартири директору Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради.
«Діяльність Директора Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Касперова О. в Ужгороді викликає більше запитань, ніж відповідей з самого моменту його призначення на посаду ще Управління майном міста Ужгородської міської ради в 2010 році.
Свого часу (2010 р.) у ЗМІ було зазначено: «23 листопада відбулася позачергова сесія Ужгородської міської ради. При затвердженні структурних підрозділів вирішено розмежувати на управління ЖКГ та управління майном існуючий Департамент міського господарства, оскільки, за словами мера Погорєлова, «ми не можемо управляти ЖКГ у місті»… Бютівець Колодій поцікавився новим призначенцем на керівництво майном Ужгорода, тож депутати та присутні ЗМІ змогли побачити зовсім незнайому для себе людину — Олексія Касперова, який розповів, що керував комунальними підприємствами в Києві (якими саме — не уточнив, але згодом з’ясувалося, що це було паркувальне (питання – це головний парковщик або директор стоянки? – Я. К.) підприємство в Шевченківському районі м. Києва), а також, за його ж висловлюванням, «працював у системі Держрезерву», має дві вищі освіти: юридичну й економічну. Погорєлов зі свого боку підкреслив, що Касперов є його особистим призначенням, після чого депутати без жодного «проти» чи «утримався» схвалили цю кандидатуру, вочевидь, заспокоєні щодо подальшої долі ужгородського міського майна.» Тоді якось ніхто не згадував про проведення конкурсу з призначення начальника Департаменту міського господарства. Та і до положень законодавства про службу в органах місцевого самоврядування ніхто особливо не приглядався. Адже всі щиро вірили, що так треба і в необхідності даного рішення мера з метою забезпечення інтересів нашого міста ніхто не сумнівався.
А ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній (!) основі. Вимоги про проведення конкурсу також містяться і в Законі України «Про державну службу» та Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169. Проте, де та коли публікувалось оголошення про проведення конкурсу та на якій підставі призначено зазначену особу на посаду наразі не відомо.
А далі – про рішення, яке напряму стосується Директора Департаменту міського господарства О.П.Касперова.
Ось рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.06.2013: «Про відміну пункту 1.6 рішення виконкому від 18.01.2011 р. № 13 про закріплення квартири № 26 по вул. Собранецькій, 146, як гуртожиток та укладення договір найму гр. КАСПЕРОВИМ ОЛЕКСІЄМ ПЕТРОВИЧЕМ, директором департаменту міського господарства на квартиру № 26 по вул. Собранецькій, 146, що складається з 2-х кімнат житловою площею 30.80 кв. м. Склад сім’ї – 4 чол. (він, дружина та діти). Договір найму укласти на підставі рішення зборів трудового колективу департаменту міського господарства, протокол від 18.06.2013 р. та листа від 19.06.2013 р., згідно з поданими документами».
Виникає перше закономірне питання: а як взагалі в користування Касперова потрапила зазначена квартира? За розпорядженням Ужгородського міського голови від 09.02.2011 року №43 «Про тимчасове поселення у гуртожиток», згідно з яким В. Погорелов особисто вирішив у квартиру №26 по вул. Собранецькій, 146, що складається з 2-х кімнат житловою площею 30,80 кв.м., яка рішенням виконкому від 01.2011 р. закріплена за апаратом виконкому міської ради, як гуртожиток, заселити сім’ю начальника управління майном міста Ужгородської міської ради Касперова Олексія Петровича. Але вирішення таких питань не належить до компетенції Ужгородського міського голови!
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в галузі житлово-комунального господарства Виконкому Ужгородської міської ради надано наступні повноваження:
– облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;
– надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;
– здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;
– видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;
Також повноваження Виконавчих комітетів рад щодо у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду визначені Житловим кодексом України.
Також діючим і на даний час п. 8 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженому Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. N 37 «Про службові жилі приміщення» встановлено: «Службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті.». Також п. 21 зазначеного положення встановлено: «21. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.» На підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім’я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення, в жодному із зазначених актів органу (п. 26 Положення). В жодному із вищевказаних актів про видачу Касперову О. ордеру мова не йде.
Також вбачається порушення вимог ст. 51 Житлового кодексу Української РСР, якою встановлено, що жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад.
Як бачимо, у вирішенні даного питання рішення приймалось без участі участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад. Згадка про прийняття участі громадської комісії в вирішенні даного питання відсутня, і виникає запитання, чи створено взагалі зазначену комісію, що є нивою для роботи чисельних ГО в міст Ужгороді.
І тут уже виникає закономірне запитання: чи не перевищив свої повноваження Ужгородський міський голова В. Погорєлов під час вирішення питання заселення в зазначену квартиру в 2011 році Касперова О. та чи не підпадають вони під наявність ознак діянь, відповідальність за які передбачена кримінальним кодексом України?
Статтею 19 Конституції України встановлено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»
Частиною 3 Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено: «Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.»
На відміну від цивільно-правових відносин, в яких діє принцип «дозволено все, що не заборонено законом», положення вищевказаних норм встановлюють принцип, за яким органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам забороняється діяти у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
На посадовців міської ради і виконкому поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» Закон від 07.06.2001 № 2493-III. Відповідно до ЗУ «Про державну службу», який поширюється і на службовців ради, житло вони дістають на загальних підставах.
Варто зауважити про те, що в жодному рішенні не згадується та не досліджується питання, чи є сім’я Касперова забезпечена іншим житлом на момент прийняття цього рішення, та і напевно в Києві він не на вулиці жив. Другий момент – чи реалізовано його право на приватизацію житла, який теж викликає запитання.
Також виникає закономірне запитання, чому одне і теж саме питання, про надання квартири Касперову, один раз розглядається первинно профспілкою організацією, а інший раз ось так: «Договір найму укласти на підставі рішення зборів трудового колективу департаменту міського господарства, протокол від 18.06.2013 р. та листа від 19.06.2013 р., згідно з поданими документами».
Наразі в Україні залишається діючою норма ст. 119 Житлового кодексу Української РСР, частиною 1 якої визначено, що Перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення ( 37-88-п ), встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. На виконання зазначеної норми наразі є діюча Постанова Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. N 37 «Про службові жилі приміщення», якою визначено перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення та положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.
Якщо ми подивимося подальший текст розпорядження, то побачимо, що в списках черговості люди перебувають з 1992 року. Тому принаймні з цієї точки зору рішення є несправедливим.
Як бачимо, до відома громадськості не доводяться в повному обсязі відомості про майно що належить на праві власності територіальній громаді м. Ужгорода, про його використання та розпорядження ним.
Тому, вважаю, є найбільш правильним з метою встановлення істинних обставин та отримання чіткої відповіді на поставлене запитання для початку звернутися до Прокурора міста Ужгорода про перевірку питань законності надання квартири Касперову О..
Що і буде зроблено з акцентуванням на наступних питаннях:
1. Перевірки законності розпорядження Ужгородського міського голови Погорелова В. від 09.02.2011 року №43 «Про тимчасове поселення у гуртожиток», згідно з яким В. Погорелов особисто вирішив у квартиру №26 по вул. Собранецькій, 146, що складається з 2-х кімнат житловою площею 30,80 кв.м., яка рішенням виконкому від 01.2011 р. закріплена за апаратом виконкому міської ради, як гуртожиток, заселити сім’ю начальника управління майном міста Ужгородської міської ради Касперова Олексія Петровича.
2. Перевірки на предмет законності рішення Виконкому про відміну пункту 1.6 рішення виконкому від 18.01.2011 р. № 13 про закріплення квартири № 26 по вул. Собранецькій, 146, як гуртожиток.
3. Перевірити на предмет дотримання законності – чому Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради вирішення питань надання квартир здійснюється в порушення вимог ст. 51 Житлового кодексу Української РСР без участі громадської комісії з житлових питань, яка підлягає створенню при виконавчому комітеті.
4. Здійснити перевірку факту проведення конкурсу на призначення Касперова О. на посаду начальника Управління майном міста Ужгородської міської ради та в подальшому призначень на посади директора Департаменту та встановити правомірність призначення на дану посаду у випадку не проведення конкурсу.
Варто також зауважити, що Житловим кодексом Української РСР встановлено:
Стаття 22. Громадський контроль за забезпеченням громадян жилими приміщеннями.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
Стаття 51. Порядок надання жилих приміщень у будинках
житлового фонду місцевих Рад народних депутатів.
Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Також слід наголосити на положеннях ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено: «5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.