«Менеджери Укрзалізниці в пеклі не варитимуться в котлах, а їздитимуть у вагонах Укрзалізниці». Цей анекдот доволі давно пішов у народ і, вочевидь, не від зайвої злостивості. Уже надто сумнівною є якість послуг виняткового монополіста, від якого, без перебільшення, залежить життєдіяльність держави і, відповідно, народу.
Більше, ніж дискомфорт
На логістику та власне вагони Укрзалізниці не нарікає хіба той, хто ними не користується або ж людина з необмеженим позитивом чи, скажімо, дзен-буддист. Разом з тим, якщо для гостей держави деякі особливості залізничного сполучення є чимось на кшталт екзотики, то українці охоче відзначають всі новації і покращення, які стаються на рейках. Зміни – регулярні. Це і оновлені вагони (о, диво, розетка, і вона працює! – пасажири не приховують захвату від найменших виявів комфорту і, як діти, радіють свіжій білизні або справді чистим купе, а WiFi приголомшує) й нові рейси. Так, нещодавно Закарпаття отримало нові поїзди. Але, як завжди, є щонайменше «одне але». Графік сполучення із Закарпаттям, який зазнав суттєвих змін іще торік, складений, схоже, цілком без врахування інтересів самих закарпатців. Так, додані нові поїзди, зокрема, вже знаменитий «Ужгород – Лисичанськ», але і скасований популярний 99-й.
Головне ж: час відправки і прибуття (скажімо, до Києва, куди багато краян їздять у справах) став неймовірно незручним. Доводиться приїздити завчасно аж майже за добу, аби встигнути на співбесіду, конференцію чи інші заходи. Сполучення ж електротранспортом зі Львовом, яке так важливе для Закарпаття, не витримує жодної критики, передовсім через стан електричок та винятковий «комфорт». А ще ж відчутні великі складнощі з купівлею і навіть раннім бронюванням квитків. Краяни нарікають тихо, за звичкою, згадуючи Укрзалізницю «незлим тихим» та вивчаючи менш соціальні види транспорту: автобуси й сервіс блаблакар, до прикладу. Але є і голосніший протест: фахівці у галузі туризму б’ють на сполох. Адже «ігри з поїздами» можуть призвести не лише до зменшення кількості туристів на Закарпатті, яким просто важко доїхати до «крайнього Заходу», але й практичної ізоляції області від «великої України». Їм і слово.
Флешмоб відчаю
Екскурсовод, керівник мукачівського Турінфоцентру Максим Адаменко не надто церемониться. «Укрзалізниця – фу!» – під такою назвою він запустив флешмоб у мережі. У зменшенні кількості потягів на Закарпаття, зменшенні кількості бюджетних плацкартних вагонів у складах, в штучному дефіциті квитків в піковий туристичний сезон в напрямку Закарпаття, в незручному графіку відправлення і прибуття – у таких гріхах звинувачує Максим монополіста. «Кажу «фу» Укрзалізниці!», – говорить він у відео. На його думку, наслідками такої політики будуть зменшення відвідуваності туристами Закарпаття, і , відповідно, варто чекати на скорочення робочих місць в туристичній сфері.
Сказати своє «фу!» він запрошує у соцмережі колег-туризмознавців та всіх, кого обурює політика і сервіс Укрзалізниці, для цього є тег: #ukrzalyznicafu.
«Услід за інфраструктурною ізоляцією іде соціальна»
Професор УжНУ, соціолог і філософ, а ще головна людина закарпатського туризму Федір Шандор в оцінках ситуації теж прямолінійний.
«Я думаю, що це недалекоглядність з боку Києва. Що б не казали про Балчуна, але він був фахівець, якого потім «з’їли» наші клерки, і таких дурниць не робив би. Вважаю, що тут справа в банальній некомпетентності. Не продумали. Насправді туристичний сезон не буде зірваний, звісно, адже туристичні агенції шукають виходи із ситуації, замовляють автобуси і так далі, але оця безалаберність із формуванням залізничного сполучення з Закарпаттям дається взнаки. Це створює штучну напругу: між Закарпаттям і Києвом, між Закарпаттям і Львовом… Як цього уникнути? Оприлюднити перспективний план розвитку галузі, щонайменше. Комунікувати з людьми, з регіонами. Якби відповідальні за залізничну інфраструктуру справді хотіли зробити корисне для всієї України, зокрема, і Закарпаття, варто б влаштувати виїзне засідання менеджерів «Укрзалізниці» і Мінінфраструктури тут, у нас, нехай би побачили наші вокзали і ці потоки людей. Так, відкриють Бескидський тунель, але це буде лише за півроку. А незабаром, наприклад, буде запущений поїзд Мукачево – Будапешт. І з такими проблемами зі сполученням всередині держави ми не можемо говорити, що політика «Укрзалізниці» іде на користь Україні. Важливо наступне. Щойно є такі проблеми з інфраструктурою, яка погіршує сполучення зі столицею, услід за транспортною зменшується й соціальна комунікація. А це – небезпечно, і точно не на розвиток».
«Саботаж проти закарпатського туризму»
Світлана Чернова, директор МКП «Екскурсія» в Мукачеві про логістику Укрзалізниці висловлюється доволі жорстко. Фахівець туристичної справи навіть не відкидає варіанту свідомого саботажу в бік закарпатської відпочинкової сфери. Про «ігри з потягами», які відбуваються останнім часом, пані Світлана каже таке: «Я вважаю, що це загрозливо для туризму, з кількох причин. Мало того, що зменшилися звичні регулярні сполучення, мало того, що обмаль додаткових потягів, так ще й передпродажі квитків на новорічно-різдвяні свята відкрилися не так, як у інших регіонах. Наприклад: на Львівщину передпродажі квитків відкрили за 45 днів до заїзду, а на Закарпаття – за 30 днів. І працівники Укрзалізниці у містах центральної і східної України відкрито говорили: доки не закриють питання з квитками до Львова, доки об’єкти не будуть завантажені, то продажі не почнуть. Я вважаю, що це прямий саботаж. Також знаю по собі: аби доїхати до Києва з мого Мукачева, не вдавалося взяти квиток навіть завчасно. Я брала рейс до Львова і пересідала на автобус, це абсолютно незручно».
Також пані Світлана вважає дуже великою помилкою те, що потяги, які прямують на Закарпаття з центральної України, не надають можливості доїхати до кількох важливих туристичних зон Закарпаття: гірськолижних баз Міжгірщини (адже не зупиняються, скажімо, у Воловці) та санаторної зони Свалявщини: зупинки рейс робить лише в Ворохті і Мукачеві. Також непродуманим вважає те, що обидва потяги з Києва (власне, основні в сполученні столиці і Закарпаття) відправляються майже в один час, чим обмежують можливості подорожуючих, і розумніше їх було б розвести в годинах.
На Закарпаття їздити … нерентабельно?
Реагуючи на ще торішнє скорочення потягів, підприємство «Екскурсія» підготувало листа на адресу Закарпатської ОДА та власне Укрзалізниці з проханням вплинути на ситуацію і кращим чином налагодити сполучення з нашим регіоном. «Ми одержали абсолютно формальну відповідь. Укрзалізниця вказала, що потяги на Закарпаття для підприємства не є рентабельними, через що їх скорочує. Також сказали, що збільшать рейси з Києва (а цього року їх уже забрали) і зазначили, що є регіональний рейс зі Львова. Ми ж не згідні з тим, що це позитив. Адже поїзд зі Львова не відповідає жодним стандартам транспорту як для туристів, які хочуть провести кілька днів на Закарпатті, так і взагалі для живих людей, це просто страшенно некомфортно. Вони ж відповіли, що цей транспорт … відповідає ГОСТу», – розповідає пані Чернова. Зараз мукачівські туризмознавці готують нового листа з ще більшою аргументацією і ширшим переліком адресатів.
«Що б я хотіла, скажімо так, побажати Укрзалізниці»? Говоритиму з прикладами. От, наприклад, маємо єдиний поїзд з Одесою. Він прибуває на Закарпаття – в обід, але зручно прибуває у Львів. Хіба не можна зробити так, аби добре було всім? Важливо, аби турист мав змогу приїхати на Закарпаття (скажімо, в Мукачево) вранці, і далі спокійно вирушити за своїми адресами. Далі: от ми їздимо електричками в інших країнах: у Грузії, Нідерландах, Іспанії, Угорщині… Так це ж інша справа: нормальні місця, є куди покласти багаж, вони ходять регулярно… А у нас зі Львовом, здається, два електропоїзди і вони такі, що ними їхати неможливо», – констатує пані Світлана.
Туризмознавець додає: «Мушу зауважити ще одне. Це перетворюється на політичну проблему. Ми зазначали в листі «Укрзалізниці», що помилково орієнтуватися лише на економічні показники. Адже треба зважати і на соціальні та навіть політичні моменти і сприяти тому, аби ми, Закарпаття, були пов’язані з усією державою не менше, ніж з Європою. А нас навпаки відрізають. І навіть якщо залізничне сполучення із Закарпаттям було б геть збиткове, його все одно треба підтримувати і розвивати з огляду на національні інтереси». Логіка проста, акцентує співрозмовниця: якщо туристам незручно доїхати до Закарпаття – вони й не їхатимуть, а зупинятимуться, скажімо, у Львові. Це шкодитиме провідній галузі області – туризму, і сприятиме збідненню краян. А це, своєю чергою, збільшення потреб у дотаціях для регіону, зменшення робочих місць, і внаслідок – виїзд людей за кордон. На все це варто зважити як не самій «Укрзалізниці», то центральній владі держави точно… Важливість залізничного сполучення для нашого регіону важко переоцінити.
Що кажуть люди?
Ми запитали в соцмережі у краян про те, як їм наявне сполучення «Укрзалізницею». Звісно, не йдеться про самий лише негатив. Люди відзначають появу нових поїздів, зміни в якості вагонів і обслуговування.
Так, до прикладу, Наталія хвалить новий рейс: «Класно, що з‘явився поїзд Лисичанськ-Ужгород. Можна вирішити всі свої справи і спокійно о 23-ій сісти в потяг в Києві. Але вагони просто жахливі. Цим потягом їдуть люди до Сум, Харкова, Києва. Провідниця розповідала, що він дуже популярний і багато людей користуються ним. Казала, що за рейс може змінитись троє-четверо пасажирів на одне місце. Не знаю як там зі справами в Лисичанську, але повертатись з Києва стало дуже зручно. Бо не завжди встигаєш вирішити все до 17:40 чи 18:20. Було б добре додати ще один ранковий потяг, який був би в Києві о 8:30-9:00».
Але от Ганна новим поїздом не задоволена: «Я маю регулярні справи в Лисичанську! І гірше потяга за 4 роки активного користування Укрзалізницею не бачила!!! Жах жахливий! Брудні вагони, брудна білизна (навіть якщо декілька разів міняти), туалети – просто описати нормативно неможливо!!! Дуже цинічно виглядають розвішані в туалетах графіки прибирання, які ВЖЕ ЗАПОВНЕНІ у місті відправлення потягу!!! І логістика просто навіжена. От, на мою думку, він нікому не зручний за часом: у Львові о другій годині ночі, у Києві приблизно о 12.00 (у відрядження дуже незручно), а в Рубіжному о 3.50 ранку!!! Потім дістатися до інших міст Луганщини проблемно. Підсумок: із гарного – те, що цей потяг є. Все!!! Далі 32 години пекла!».
Закарпатці схвалюють сам факт існування поїзда «Солотвино – Київ». Але і його якістю, і сервісом з купівлі квитків незадоволені. Зокрема, нарікають, важко забронювати навіть завчасно, але коли поїздка нагальна – то взагалі біда. Претензії також до графіку. «Раніше можна було поїхати у Київ із Ужгорода, зранку усі справи вирішити і ввечері додому. А зараз такий фокус не вдасться, бо у Київ причухаєш майже у 2 годині пообіді! Незручно!», – говорить Катерина.
А ще є надто проблемні напрямки сполучення, наприклад, зазначають, що дуже складно дістатися залізницею із Закарпаття не лише в напрямку, скажімо, Херсона, а й навіть до Чернівців та, як не дивно, Івано-Франківська.
«Можливо, коли відкриють Бескидський тунель, то було би добре мати експрес Ужгород- Львів, щоб зупинявся тільки в Мукачеві, Воловці і Стрию на 2-3 хвилини», – каже Павло, який, до слова, працює в туристичній галузі. На серйозній проблемі для закарпатського туризму наголошує його колега екскурсовод Орест: «Забрали два потяга, які зупинялись у Волівці, Сваляві. Синевир, Пилипець та санаторії Свалявщини це вже відчули», – акцентує він на проблемі із туристичними місцями, які б мали бути пріоритетом в сполученні.
І, звісно, всі ставлять «незадовільно» стану вагонів, зокрема, й електричок. «Приміське сполучення не витримує жодної критики. щодня (двічі на добу) користуюся послугами "УЗ" – з таким підходом до роботи вони ніколи (!) не зможуть підвищити рівень якості послуг. Їх ковбойський потяг "Оклахома – Сянки" це повна жерсть…», – нарікає Юрій.
…Отже, проблеми – наочні. Значить, треба давати раду. Тож просимо цей матеріал вважати чимось на кшталт відкритого листа на адресу «Укрзалізниці» та Міністерства інфраструктури.
Закарпаття – невід’ємна частина великої України і цей очевидний факт не підлягає навіть обговоренню. Та все ж, не варто розривати жодну з численних ниток, які сполучають віддалений від столиці і специфічний за багатьма характеристиками регіон. А якісні і комфортні поїзди – це одна з тих зв’язок, котра щоденно життєво важлива величезній кількості людей, різним галузям і всій економіці та соціальній сфері. А, значить, і політиці. Інтереси Закарпаття та, зокрема, закарпатського туризму – то є інтереси України. А за національні інтереси має боротися вся держава. Укрзалізнице, почуй! Визнавати помилки – не є соромно, а виправляти їх – то є професійно… Чекаємо!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.