Нічний прикордонний Чоп… Вечір 18 жовтня: надворі темно, сиро і прохолодно… А навколо десятки натхненних обличь. Хтось чекає сина, хтось – батька, хтось – коханого чоловіка… А хтось небайдужий прийшов зустріти краян-героїв і просто потиснути їм руку із вдячністю…
Довгожданної зустрічі мотоманевреної групи Чопського прикордонного загону довелося почекати. "Зелені берети" затримувалися. На годиннику минула 22-га. 23-та добігає кінця…
"Чоловіка чекаєте?", – запитую у гарної жінки з квітами в руках, яка стоїть тремтячи, споглядаючи на плац.
"Чекаю. Усім дзвонять… А він мені – не може. Він же у мене за кермом. Я тут із 19.00 чекаю. Нічого, ще трохи", – з надією говорить вона.
4 хвилини як настало 19 жовтня! І ось під гучні сигнали кількох машин – наші Герої вдома, на рідній закарпатській землі!
55 прикордонників із Чопського прикордонного загону (ММГ№3), які протягом майже трьох місяців виконували свій громадянський та військовий обов’язок в зоні АТО, нарешті у рідній частині!
"Зелені берети" під командуванням майора Руслана Скоцеляса повернулися із успіхами – без втрат та поранень. Вони виконали свій громадянський і конституційний обов’язок та повернулися додому живими і здоровими. Вони не зрадили присягу українському народу. Вони – справжні чоловіки. І ми їм за це безмежно вдячні!
Ці мужні чоловіки за три місяці відчули на собі увесь жах війни, пережили обстріли, але з честю та гідністю виконали усі поставлені завдання.
У найзахіднішій точці України прикордонників зустріли хлібом-сіллю від родини майора Скоцеляса, грамотами від командування частини, обласної влади та міської ради, жовтоблакитними кульками, національними стягами та квітами. Але найцінніше – обіймами і поцілунками найрідніших: родини, друзів, а також – небайдужих краян. Зворушливий подарунок чекав на кожного прикордонника, що повернувся. Донька одного із бійців дуже хвилювалася за них усіх, тому сплела гарний оберіг – і кожному Героєві дарувала жовтоблакитний браслет.
І сльози не стримував ніхто. Радість зустрічі поєдналася із сумом за полеглими колегами… Начальник Чопського прикордонного загону Роман Гоць повідомив хлопцям погану новину: "Наш загін таки поніс втрати. Колона "зелених беретів" потрапила у засідку, загинули двоє прикордонників. Вічна їм пам’ять. Герої не вмирають!". Присутні вшанували хвилиною мовчання Героїв Віктора Шепентала та Роберта Кіса… На території військової частини – приспущені прапори. У розташуванні частини – фотокартки Віктора та Роберта із пам’ятками про них.
Оці "Герої не вмирають" та "Слава Україні", і гучні відповіді "Героям Слава", а ще – змахування скупої чоловічої сльози пробирає до глубини душі. Забуваєш про холод, про все… Наші прикордонники вдома. Наразі попереду у них відпустка. Кажуть, що за потреби без вагань повернуться на Схід та робитимуть усе можливе, аби пекло війни не докотилося до рідних домівок, до західних кордонів. Дивишся їм в очі – і віриш, з такими захисниками не страшно!
Вітаємо на рідній землі, хлопці! І дякуємо за ВАС, за службу та мужність! І мирного неба нам усім!
Слава Україні!
Емоції, миттєвості та обличчя зустрічі – у світлинах.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.