Подружжя 36-річних Наталії і Радміра Шкредів приїхали в Ужгород одними з перших. Переселенці, які останні три роки прожили в Севастополі, їхали в нікуди, фактично тицяючи пальцем у мапу України.
Про це вони розповіли газеті Неділя, поділившись і першими враженнями, і тривалою депресією, і новою, важливою справою, яку започаткували на Закарпатті.
Мова йде про клуб переважно для дітей від 2 до 12 років. «Ми дуже хочемо залучити й підлітків, бо саме вони часто зависають перед комп’ютерами. Хочемо включити їх у творчу діяльність. Для цього створена й анімаційна стіудія. – розповідає Наталя. – Окрім цього в клубі працюють різні гуртки для дітей: домашній театр, наукова школа, де будемо ставити досліди, захоплююча математика. Хочу, щоб заняття через гру і казку допомогли малечі полюбити цей предмет, бо він класний, крутий, цікавий».
До Закарпаття подружжя приїхало ще в лютому, коли проросійські настрої в Криму почали набирати загрозливих обертів. Можливість отримати російський паспорт вони не розглядали взагалі: «Ні, не розглядала. Я за народженням могла вже давно отримати паспорт Росії (народилася в Якутії, батько родом із Західної України, бабуся і дідусь із Херсонщини. – Ред.), але ні… Це не наш варіант, зовсім не наш».
«Можу порівнювати з Москвою і Кримом: в Ужгороді люди чуйні, доброзичливі, тому ми швидко розширили коло своїх знайомих. – приєднується до розмови Радмір Шкред. – Але в Ужгороді дуже розмірене життя. Люди тут менш сприйнятливі до новинок. Тема, якою ми займаємося, благородна, дитяча, я вважаю, що це треба робити, а результат однаково має бути».
Нині подружжя, спільно із закарпатцями-однодумцями, активно опікується дитячим центром, бо вважає: не треба сумувати, а просто робити свою маленьку справу. Якщо ти робиш якусь добру справу, розвиваєш її, то буде добре всій країні!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.