Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці

Алла Хаятова, для uzhgorod.in  23 грудня 2012 20:00  78326832 027398
Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці

З ялинкою, олів’є і мандаринами дати раду все ж простіше, ніж з іншим невід’ємним атрибутом новорічних свят – подарунками. Як, обертаючись у передсвятковому вирі, зробити все, аби догодити близькій людині? Подарунки, які «влучають в яблучко», запам’ятовуються на все життя, й асоціюються з особою дарувальника. Вдалі презенти під ялинку творять святковий настрій, а от помилкові – можуть все зіпсувати… Як стати успішним Дідом Морозом і, не приведи Боже, не образити отримувача – тут навіть варто порадитися із «подарунковим професіоналом». Як от викладачка УжНУ, психолог і соціолог Маріанна Колодій, яка, до слова, сама любить і отримувати, і – робити оригінальні подарунки.

«Візуалові» – в обгортці, «прагматику» - корисне

- Маріанно, от що варто дарувати людям у наш, такий метушливий і прагматичний час?

Безсумнівно, що в наш час треба дарувати те, що принесе позитивні емоції. Бажано, аби дарували саме емоції. Тепер навіть є подарунки, які так кваліфікують – «подарунки-емоції», це і польоти на повітряних кулях, і так далі - всілякі позитивні враження. Тій людині, яка дарує, важливо пам’ятати, що це має бути щось особливо приємне і особливо значиме для того, кому дарують. Тут найбільше йдеться про радість. Але, звісно, при даруванні необхідно враховувати особливості характеру особи. Люди є дуже різні, мають різні психологічні особливості і різне сприймання подарунку – це якщо вже розглядати тему з точки зору науки… Зазвичай виділяють три основні типу людей. По-перше, ті, хто сприймає подарунки і взагалі все, що їх оточує, передовсім на слух – аудіально. Ті, хто візуально - кому важлива яскравість подарунку, краса, упакування тощо. І ті, хто розглядають презент з точки зору того, наскільки він їм пригодиться і як вони ним користуватимуться. 

- Ну, поділ дуже умовний...

-         Звісно,  люди набагато різноманітніші, та все ж цей поділ варто враховувати. До речі, люди, які дарують, часто керуються саме власними пріоритетами у виборі подарунку, кажуть: я купив тобі те, що сам би хотів отримати, воно тобі стане в пригоді. А отримувач, до прикладу, є візуалом, і волів би отримати щось неймовірно гарне, яскраве, упаковане в кілька обгорток, аби довго й із задоволенням розпаковувати… А от іншу людину навпаки будуть дратувати пакети і обгортки, вона думатиме – невже не можна принести і віддати цю річ просто так?.. Тож при виборі подарунку треба враховувати ці очікування. Але я глибоко переконана, що для кожної людини треба обирати «свій» подарунок. І ще є одна особливість, яка пов’язана із типом характеру – інтроверт людина чи ж екстраверт. Екстраверти, як правило, не приховують своїх бажань і очікувань. А от щодо інтроверта…  Ця людина, як правило, казатиме: та ні, які подарунки, мені нічого не треба… Тож до таких осіб треба прислухатися протягом року, зауважувати його симпатії. А от когось можна справді запитати, дослухатись, і для нього це буде радісний подарунок.  Тут важливо аби прагнення тих, хто дарує і тих, хто отримує, збігалися.

-         Важливо не тільки вибрати презент і подарувати, а й уміти прийняти подарунок…

-         Безперечно. Часто мимохіть можна образити дарувальника. Особливо під час днів народжень, коли створюється своєрідний конвеєр, і ми просто відкладаємо презент, подякувавши. Ні, треба неодмінно приділити увагу розгляданню подарунку, відмітити його особливість, подякувати за турботу, за вибір. Суть не в тому, аби хвалити цей подарунок. Але своєю увагою до подарунку ми дякуємо людині, яка його обирала і дарувала. І дарувальник цим надихається. Це такий цікавий обмін енергією радості, і це дуже важливий елемент свята.

-         І особливо новорічно-різдвяних, які передовсім асоціюються з подарунками…

-         У цей час всі схильні вірити у Діда Мороза і в свято, яке прийде. Чекають свята і певного дива. Треба розуміти – дива ми створюємо самі, і свята ми створюємо самі. І завжди є кому подарувати подарунок. Адже навколо нас завжди багато людей, як щиро зрадіють навіть дрібничці, й не обов’язково коштовній – адже ідеться про вияв поваги і уваги. Обмін подарунками – це також і є диво: відчуття радості примножується, й створюється оцей святковий дух. Адже свято – це і є наші відчуття! Треба вміти створити собі свято. А це навіть і посмішка. Що може бути хорошим новорічним подарунком? Та навіть і те, що просто ідучи вулицею, ви сказали людині – «З Новим роком!» і усміхнулися…

-         А чи є речі, які не варто, «заборонено» дарувати?

-         У кожному суспільстві є певний список табу – те, чого не слід дарувати. І є навіть таке, що речі, які не прийнято дарувати у тій чи іншій громаді, в іншому колі можуть стати бажаним подарунком.

-         До прикладу, у нас не дарують ножі, а у певних країнах Сходу холодна зброя є традиційним подарунком…

-         Так. Але з іншого боку, таким табуйованим подарунком для певної людини може бути своя річ, з якою пов’язані негативні асоціації. І особа, отримавши такий подарунок, має ставитися до цього простіше, не думаючи, що її хотіли образити, а подякувавши за увагу.  Нерідко буває так, що з тих речей, які табуйовані у нашому суспільстві, є коштовні, і їх можуть наважитися подарувати тільки близькі люди. І ми їх даруємо саме тому, бо людина для нас важлива, й ми можемо піти на «ризик», бо знаємо, що її порадуємо. І, до речі, ці табу змінюються…

-         Так, думаю, що кожен порадіє гарному годиннику, хоча ніби вважається, що цей предмет чомусь «неподарунковий»…

-         Тут ідеться про те, чого очікує людина. І якщо близька людина подарує хороший ніж, не думаю, що це буде сприйнято негативно…

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (_MG_8119)

Листи Дідові Морозові та помаранчеві капці

-         До речі, Маріанно, хіба очікування не зменшують радість?

-         Цікава тема. Це особливо стосується дітей. Коли раз за разом на день народження діти замовляють і отримують якісь предметні подарунки, то рано чи пізно може статися таке - дитина усвідомить: якщо я хочу, до прикладу, отих цукерок, то вони в мене будуть, от і все. І якщо ви бачите, що надто «прісними» стають очікування від подарунків, то змініть це і подаруйте зовсім не те, чого людина очікує. До прикладу, якщо жінка замовляє чоботи – принесіть їй капелюшок. Не просто «не такі» чоботи, а щось зовсім інше! Якщо чоловік довго хотів вудки, дружина може принести тенісні ракетки. Й це навіть у підсумку може посприяти зміні звичок людини. Якщо бачите «прісне» очікування – не йдіть на компроміс, не приносьте червоні чоботи замість чорних, а – дивуйте! Ефект неочікуваності зіграє свою роль! Ну а от щодо дитячих листів Діду Морозу справа дещо інша: для дитини це вже несподіванка – що ж принесе цей персонаж, адже він, на відміну від мами чи тата, є незнайомцем, від нього не знаєш, що очікувати, і як саме він виконає «замовлення».

-         Оця «прісність» - це тонка річ… Є люди, які готові радіти простим речам, а хтось «крутитиме носом» від розкішного подарунку…

-         До речі, от чому такий ефект від новорічно-різдвяних свят: та тому, що вся родина разом і можна робити те, чого зазвичай не робиш! Батьки часто вважають, що мусять принести дитині дорогий матеріальний подарунок, якого вона бажає. До прикладу,  купують найдорожчу ляльку. І потім на сімейних святах навіть будуть про це згадувати. Але такі речі з часом можуть забутися. І в 30 років людина згадуватиме про цю ляльку лише тому, що про неї постійно говорили. А от те, що ви разом годували качок з пішохідного мосту – дитина може пам’ятати все життя. Тому що це нетипова діяльність, це дещо незвичне, таке, що викликало певні емоції. Звісно, ми всі у 21-му столітті дуже матеріалізовані. Але я б не казала, що треба купувати дуже дорогі подарунки. Тут може бути й певне розчарування в батьків: мовляв, ми придбали такий розкішний подарунок, а дитина погралася 20 хвилин і їй уже не цікаво… Звичайно, подарунок потрібен. Але більшим ефектом для всієї родини буде ефект якоїсь несподіваної діяльності. І не обов’язково стрибати з парашутом чи їхати на Ніагарський водоспад! Можна просто прогулятися набережною! Насправді в Ужгороді живе чимало сімей, які роками просто так не ходили по набережній, бо завжди пересуваються звичним маршрутом…

-         А для дитини, яка живе із заклопотаними батьками, ніж отримати новий айфон, певно, було б набагато більш цінним піти усім разом на ковзанку… Мій дуже зайнятий тато привозив мені з-за кордону і іграшкові залізниці, і ляльки, і австрійські лижі, але я найбільше пригадую як він одного разу повів мене в луна-парк, стріляв там з «рушниці» і виграв для мене персня… І в стократ важливіше, ніж самі лижі, було те, що ми каталися разом… А які подарунки запам’яталися тобі?

-         Знаєш, з уже дорослого періоду дуже для мене показні … помаранчеві капці. Я от собі сама б такі не купила – ну, ти ж доросла, обираєш щось стримане… Але мені їх подарували й вони мене дуже радують. Звісно, були і коштовніші подарунки, але ці капці викликали найбільший захват. З дитинства – так, звісно, лижі, мені одразу кортіло їх випробувати. А от олівці я пам’ятаю не тому, що мені їх подарували, а тому, що я малювала ними зі своїм дідусем… Тут мова про подарунки, які викликали відчуття, нетипові для мене.

-         А що сама дарувала?

-         Власне, я належу до людей, які більше люблять робити подарунки. Отримую від цього особливі емоції, особливо на новорічні свята, коли вже є ялинка, під нею подарунки, ретельно дібрані, і ось-ось прийдуть люди, для яких вони призначені… Найбільше запам’ятовуються подарунки, які робиш власноруч. Як я вишивала в подарунок чоловікові, наприклад… І дуже люблю обирати щось своїм хрещеникам і хрещеницям. Здавалося б, усі вони діти, але вони такі різні, і під кожен характер і темперамент треба обирати дещо особливе… А є те, що я ніколи не наважуся подарувати – як от зброю, у тому числі й іграшкову… Але, звісно, найкращі речі – які робиш своїми руками…

- Спасибі за поради і спогади та - гарних тобі подарунків!

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (11668)

То що ж, власне, дарувати?..

Що дарувати? А універсальних рецептів справді нема. Є «майже безпрограшні» та "майже універсальні" варіанти. Можна з упевненістю стверджувати, що кожна жінка зрадіє коштовностям. Власне, і парфумам. Але тут варто вгадати з маркою і ароматом. Зате сертифікат на спа-процедури – річ точно вдала. Для чоловіків, як правило, непоганим презентом є пляшка хорошого алкогольного напою. І, звісно, прекрасним подарунком є предмет колекціонування. Товаришка збирає янголів, інша небайдужа до сережок, ще одна подруга завжди з прихильністю ставиться до нової сумки, інша ж радіє поличкам, повним різноманітних келихів - це знання завжди спонукає принести радість, навіть без святкового приводу. Я ж так само спрощую подарункове завдання тим, що не приховую: збираю дзвіночки, а також усе, що пов’язане з котами. Утім, звісно, колекціонери більше за інших знають про свої «фетиші», тож подарунок варто обирати знов таки ретельно… Без сумніву, найкращим подарунком, принаймні, для мене особисто, лишаються книги – і сама радію,  і часто дарую. Плетений шарф, ретельно дібране вино, книжка про Ужгород та намисто з перлів у міні-шкатулочці для кращої подруги – у все це було вкладено передовсім любов…

Але емоції направду ніщо не переважить. І чи не варто задуматися – замість прикраси, а тим паче конверта з грішми, чому б не подарувати «половинці» просто спільну вечерю в ресторані, уїк-енд на турбазі, а чи й прогулянку верхи?.. Для мене на все життя запам’ятається подарунок, який отримала від на той час ще майбутнього чоловіка. Сталося так, що він не зміг привітати мене з днем народження власне в ту дату, а от за кілька днів, коли вже наближалося новорічне свято, просто зателефонував і попросив вийти на балкон. І – просто під ним власноруч влаштував феєрверк! До слова, це трапилось ще в час, коли мода на феєрверки не «накрила» усі свята – від весіль і днів народжень до корпоративів. Це було більш ніж неочікувано…

Бензопила, ковзани від Миколайчика і справжня зірка

Що ж найбільш пам’ятне отримали чи зробили в подарунок опитані uzhgorod.in городяни?

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (421020_303821596340354_464743915_n)

Журналістка Галина Ярцева розповідає:  «Для мене оригінальне те, що зроблено власноруч. Колись, коли Земля не так швидко оберталась, я любила майструвати листівки, писати присвяти, навіть гачкувати серветки та плести для любимих людей. Тепер тільки захоплююсь тими, хто не припинив вкладати душу у подарунки. Надихнув мене на творчість день народження подруги. Хотілось її здивувати. Три дні опановувала майстер-клас з виготовлення цукеркових квітів. В останній день крутила їх та оформлювала солодкий букет. "Вийшло еклектично, проте душевно", - сказала моя подруга :)».

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (484313_460841263958153_2029253734_n)

А от cправжня романтика! Журналіст, відеоінженер Першого Кабельного каналу Олександр Маріаш відкрив секрет: йому дівчина якось подарувала… зірку. Подробиць цієї історії Саша по-джентельменськи не відкриває. Але зізнався, що таки є власником справжньої зірки на небі, яку дівчина назвала його іменем, що засвідчено у відповідних документах. Свого часу й студенти відділення журналістики, де працював Олександр, зробили йому вельми улесливий подарунок: під час представлення свого курсу на фестивалі бограчу «Інформаційна миска» як академнаставнику подарували паперову корону зі стразами і вірш, - усміхається екс-викладач.

А завідувач кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор… Та тут можна обійтися без слів. Замість них все скаже фотографія з моменту, коли він на день народження отримав від друзів омріяну… бензопилу.

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (zakarpattya20100611170248)

Голова Закарпатської Ліги КВН Сергій Денисенко (який, до речі, і брав участь у даруванні бензопили, ділиться спогадами саме від «емоційного» подарунку: «Пам’ятаю один Новий рік, коли я ще був дитиною. Зранку 1 січня, як тільки прокинулись, ми з сестрою побігли до ялинки подивитись, що нам приніс Дід Мороз. Але під ялинкою не були ні іграшок, ні солодощів. Ми засмутились спочатку, а потім побачили на гілці квитки на потяг. І через кілька днів ми з сестрою і мамою поїхали до Москви. Це була дуже цікава подорож».

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (574470_143139555825969_67808658_n)

 

Підприємець Володимир Панасенко як один із найбільш пам’ятних презентів має дизайнерські ковзани ручної роботи з «майстерні Ужгородського Миколайчика», які він виборов на торішньому благодійному аукціоні спеціально для подарунка, відзначивши, що Миколайчик якнайкраще вгадав із розміром (на кадрі з ролику Миколайчик саме дістає ковзани з диво-мішка). Певно, отримувачка була щаслива. Адже цьогоріч пан Володимир теж не оминув можливості здобути сюрпризи «під ялинку» саме «з рук» Миколайчика та подарував собі екскурсію дахами Ужгорода під час цвітіння сакур, особисту і доволі коштовну ручку губернатора, а супутниці – Щоденник добрих справ (оксамитовий блокнот ручної роботи). 

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (Миколайчик - 2011.mp4.Still001)

Власне, про Миколайчикові подарунки uzhorod.in уже згадував. До речі, подарунки «з легендою» - це справді ексклюзив. А от авторські презенти – це вже тренд.

Дизайнерка Маріанна Макарович неодноразово робила на замовлення для подарунків оригінальні аксесуари. Здавалося б, вона сама на свята усім мала б дарувати сумки та прикраси ручної роботи, але… «Згадалося таке: колись готувала контурну карту у вигляді країни, названої в честь іменника з додатком "…ландія", де були вказані грошова одиниця, корисні копалини й т.д. Роздруковувала на … справжньому папірусному папері, який, звісно, принтер зажував і зламався... Довелося терміново друкувати на фотопапері. Карта знаходилася у handmade-пляшечці, а на додачу - компас і тотемна тваринка країни. Ну а чи не найцікавіший момент в цій історії - це очі майстра, якому довелося лагодити принтер! Він дуже дивувався, як можна було додуматись друкувати на м’якому папірусі :)»,  - розповідає дівчина.

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (432346_344978375545744_2144302498_n)

Микола Бережанський, голова ГО «Краяни Рахівщини», в час, коли йдеться про свята і подарунки, згадує тих, кому увага найпотрібніша і веде мову про благочинність… «Це років з 10 тому таке зі мною трапилось, коли я вперше потрапив з подаруночками до Вільшанського дитячого будинку, де мешкають діти з вадами здоров’я. Я побачив, які там дітки хворі і такі малесенькі страждають на цьому світі, а ми, здорові, ще їх залишаємо в притулках… Я дійсно три дні не міг нічого їсти і дав собі слово, що кожного року на Миколая буду їздити до таких діток і отримувати з ними разом задоволення: вони - від подарунків, а я - від того, що вони отримали радість від отриманого. І я це роблю щороку. А ще мрію створити благодійний фонд, є задуми і шукаю однодумців, вже художник Репкін, друг мій, погодився. Картини його будемо продавати і кошти направляти до фонду. Сам фонд повинен бути якийсь знаний, а не щоби зібрали кошти і віддали діткам, а потрібно щоб і вони були учасниками, або хоча би самі розподіляли кошти… От таке мені спало на думку щодо подарунків…»

Не речі, а емоції: дарувати враження радять і психологи, і ужгородці  (425551_150392331743303_658000508_n)

Так, не варто забувати, що саме дарування може стати найнезабутнішим враженням та й відтак і найкращим подарунком для себе… Тож – творімо свята, даруючи! І - не забуваючи, що найкоштовнішим подарунком може стати вчасно сказане слово підтримки, щира смс-ка та горнятко гарячого шоколаду, подане близькій людині з любов’ю…

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>