У Японії вважають, що Україна – це Росія

Про це журналістам розповіла японка Юко Тогасі, яка зараз гостює у закарпатської письменниці Галини Малик.

Юко – професійний перекладач. Дуже добре знає болгарську мову, розуміє і трохи розмовляє по-російськи, робить перші кроки до української.

Жінка розповідає, що уявлення про Японію, отримане нами з інтернету і телебачення, це зовсім не те, чим Японія є насправді. Вона – набагато сучасніша: традиціоналізму залишилося мало. «Навіть релігія в нашій країні – поняття дуже відносне. У Японії мало віруючих людей, їм більше подобаються самі обряди. Коли народжується маленький японець, частіше за все, він приймає синтоїстське хрещення, коли одружується – іде до католицької церкви, а коли доходить справа до поховання – його відспівують по-буддистськи », – говорить Юко Тогасі.

З чаєм теж не церемоняться. У Японії його п’ють так само, як і в Європі. Знаменита чайна церемонія – тільки для туристів.

Коли Юко запитали про те, яким є образ України в Японії, вона розповіла, що про «синьо-жовту» японці знають дуже мало. Навряд чи звичайний городянин знає, що таке Україна. Хіба що, розглядаючи картинки, згадає, що це там, де дівчата носять вінки із стрічками. Але тим не менш, як стверджує Юко Тогасі, в Японії дуже багато українок. Вони там «танцюють без одягу», незважаючи на те, що Піднебесна – дуже культурна і морально здорова країна: немає реклами алкоголю і сигарет, по телевізору не показують любовних сцен, а цілуватися на вулиці вважається безсовісним проявом непристойності.

«У Японії не знають Тараса Шевченка. Чули тільки прізвище Ющенко й історію про його отруєння. Також була інформація про минулі «газові війні», в яких звинувачувалася саме України. Але зазвичай японці не знають про таку країну », – говорить Юко.

Японку дуже здивував закарпатський «сервіс», при якому в готелі не міняють рушники. І Юко не вірить, що українські вертепи та колядки по-справжньому такі барвисті. Вона переконана, що це так красиво саме через театральну обробку, а насправді все набагато нудніше. Галина Малик говорить: трохи засмучена, що не вдалося звозити японську подругу в закарпатське село для того, щоб Юко переконалася в «натуральності» різдвяних святкувань.