Коли сонце червоною смугою прощається з днем, тихо опускаючись в обійми ночі, місто оживає по-новому, у світлі штучних світил.
Вогники напівсонного міста наче подовжують світлу днину, якої не вистачає взимку, теплим світлом огортаючи все довкола. А сніг, такий довгожданий сніг у попередні зими, підносить те світло догори, де прощається день.
Ще один зникаючий день Ужгорода.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.