Старий поїзд доїхав до станції Хмільник, що на Іршавщині, із Виноградова. Ця станція вважається вузлова, бо саме звідси штрека веде у трьох напрямках – на Іршаву, на Берегово та Виноградів.
Сюди ж потяг доставив туристів із санаторію «Телиця» та поціновувачів вузькоколійки із Ужгорода, Мукачева, Виноградівщини, які взяли участь у «полуничному» рейсі Анцею Кушницькою. Цікавий задум та його реалізація належать ГО «Боржавська ініціатива», яка популяризує призабуту Боржавську вузькоколійку, та газді із Підвиноградова Ярославу Мар’яну, який має 2 га полуниці. Тому жартома називає себе Доном Мар’яном із Долини ягід.
Тут на вогні у казанку варили полуничне варення. Привезли й два види вже готового в оригінальних баночках із етикеткою «Полунична Анця». Навіть розписали вміст варення на закарпатському діалекті:дуже добрі, ніяков гутов не посипані пудвиноградівські ягоди, цукор, добрий настрій. На етикетці й заклик: і тямте, кажда копійка із сьої банки буде потрачена на доброє діло. Автор креативу – Ольга Тиводар. Варення розкупили в кліп ока.
Сюди пан Ярослав привіз і виготовлений власноруч ягідний лікер (називають італійською frigolino). А ще тут готували сироп, який розбавляли криничною водою. Холодна смакота добре йшла у спекотний день. На десерт були шитимині (тісто) із полуничним кремом. До речі, тут же народився й новий вид закарпатської страви – токан із варенням (за традицією його прийнято вживати із бринзою).
Щодо полуниці, то на святі її куштували безкоштовно. Ярослав Мар’ян прочитав на місці цілу лекцію про роботу із полуницею. Сюди ж привіз аж чотири сорти полуниці: Вікторія – старий угорський сорт, дуже солодкі плоди яскраво – червоного кольору, дуже швидко псуються, тому нетранспортабельні; Ельсанта – солодкі в міру, плід має зеленуватий кінчик, іспанський сорт; два італійські сорти – Клері – плід округлої форми, а також Альба – плід твердуватий пальцеподібної форми, не псуються до тижня, тому дуже добре піддаються транспортуванню.
Газда додає, що у рідному Підвиноградові вирощувати ягоду популярно, але тут вона рання. Натомість в іншому виноградівському селі Широке – більш пізня.
Голова «Боржавської ініціативи» Денис Добра зазначає, що акція – правдивий фандрайзінг для залізниці, який влаштував пан Ярослав. І це все для збереження штреки. Тим паче, що, за словами пана Мар’яна, виручені із продажу варення кошти спрямують у фонд Боржавської вузькоколійки.
Туристка із Ужгорода Юлія Дуб ділиться враженнями: «Був чудовий день! Я вперше грала в петанк на "дикій" (між лісом, річкою і полями), але неймовірно гарній станції, гуляла пішки по мосту – ровеснику Ейфелевої вежі, мочила ноги одночасно в двох річках – Боржавка й Іршавка, каталася на дрезині та проводила час в колі справжніх друзів Боржавської вузькоколійки!».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.