«Гаптоване диво» – саме таку назву має виставка робіт, яку 22 серпня відкрили у кількох залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая. Музей приурочив добірку до Дня Незалежності України, й представив близько 100 робіт із власних фондів, окремі надали колекціонери, решту – власні роботи сучасників. Більшість робіт виставлено вперше.
Як нам розповіла мистецтвознавиця Олена Приходько, назва експозиції є символічною. «Відомо, що гаптування – це вишивка золотом. Але тут мова не тільки про народне мистецтво, але й про золоті руки майстрів, золотий фонд нашої духовної культури», – каже вона. Переслідували й певну мету – показати роль мотивів народного мистецтва у творчості професійних художників. Мистецтвознавиця вважає, що відтворення мотивів народної культури можемо спостерігати вже в іконописі 18 – 19 ст., на яких Богородиця вдягнута в закарпатські народні шати, де Микола Чудотворець має сорочку із національним орнаментом, як і Георгій Переможець. «Якщо говорити про становлення професійного мистецтва, яке започаткував Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай, то народне мистецтво відіграло величезну роль у їхньому становленні і розвитку. Саме народне мистецтво (воно багате в нашому краї – і вишивка, і ткацтво, й різьблення, художня обробка кожі, кераміка, метал) було тим невичерпним джерелом, яке живило творчість професійних митців, – веде далі О. Приходько. – Річ навіть не втому, що воно було об»єктом наукового дослідження. Радше, народне мистецтво було тим персонажем, героєм, яке надихало майстрів. Вони не намагалися документально відтворювати, хотіли показати загальний образ народної культури, створений в народній уяві, як щось довершене, як витвір краси, гармонії, мудрості. Мова про Бокшая, Ерделі, Коцку, Контратовича, Глюка. Ця традиція була продовжена послідовниками –Василем Габдою, Золтаном Шолтесом». Водночас, вважає пані Приходько, виставка дала відповідь на запитання «Чи існує закарпатська школа живопису?! Так, існує і у творчості середнього покоління, і в молоді. Нехай у якійсь асоціативній формі, але передають дух мистецтва, започаткований в надрах народної художньої культури Бокшаєм та Ерделі. Всі художники нехай опосередковано через покоління, але навчалися на їхніх творах, всюди є присутність».
Експозицію вже можна назвати однією з найцікавіших – 2019. Тут і декоративні вази Ендре Гіді, й дерев»яна скульптура Василя Свиди, є власноруч гаптовані митцем вишиванки, які датуються поч. 50-х рр. Переважна більшість робіт –живописні полотна, починаючи із 1930 –х й по сьогодення митців різних поколінь. Окрім згаданих вище корифеїв, є роботи Ф. Манайла (здивує роботою «Сон», яка намальована у 30-х рр.), В.Микити Ю.Герца, В.Приходька, Е. та М. Медвецьких, Є. Кремницької («Дівчата в полі»). Класика на виставці поєднана із абстрактними роботами (Ф. Семан, Т. Усик, Б.Кузьма, В.Павлишин,Н.Пономаренко, О.Кондратюк, І.Луценко, І. та Л. Бровді, В. Габда і його «Закарпатська мадонна»). В роботах і закарпатські традиції –весільні, релігійні, пісенні, народний одяг і ремесла, є прання у потоці, квіти (картини Ю.Боднара, В. Манайло –Приходько, Л. Корж-Радько, А. Синитаря, М. Романишина, Т. Данилича, Р. Пилипа, Ф. Ерфана, Л. Гайду, Ю.Шелевицького, П. Свалявчика,Ю. Сташка, Е. Приходько) чи казкованя на лавицях, яке полюбляють дівчата в селах («Подруги із села Петрово» А. Коприви). Витинанку представила Е. Левадська, а О. Долгош використала старі родинні фото, живопис на склі традиційно у В. Кузьми, ескізи до горельєфу у М.Беленя.
Словом, отакий подарунок від музею, щоб ми не забували своє коріння, знали, хто ми є. Виставка триватиме до 18 вересня.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.