Знаний в освітянських колах Тячівщини педагог – вчитель предмету «Захист Вітчизни», методист районного методкабінету, афганець Станіслав Дерен ось уже півроку зі зброєю в руках захищає Україну від військової агресії у зоні АТО.
У серпні минулого року Станіслава Івановича призвали до лав Державної прикордонної служби України за частковою мобілізацією. Спочатку служив у межах району – на прикордонному посту «Грушово». Потім була спеціальна підготовка на прикордонній заставі у с.Яблуниця на Хустщині. Звідси наприкінці вересня у складі Мукачівської окремої прикордонної бойової комендатури вирушив у зону АТО.
Днями Станіслав Дерен приїздив додому у десятиденну відпустку і погодився розповісти про солдатські будні. Проте був по-військовому небагатослівним, у подробиці служби волів не вдаватися, натомість багато дякував волонтерам, колегам-освітянам, владі міста та району.
Отже, служить наш земляк на Донеччині поблизу Курахова. Саме там зараз проходить лінія відмежування української та окупованої «деенерівськими» терористами територій. Попереду – армійські блокпости. А тут, на другій лінії оборони, українські «зелені берети» здійснюють облік та контроль усіх, хто перетинає цей тимчасовий рубіж: перевіряють транспорт, вантажі, документи.Службу несуть на блокпостах. На умови не скаржаться. Адже комендатура розташована у опалюваному приміщенні (систему опалення полагодили самі військові), а зігрітися у бліндажі допомагає буржуйка. З провізією також проблем не виникає.
«Багато в чому допомогла і м’яка зима, – каже Станіслав Іванович. – Бо зазвичай клімат там більш суворий, як тут».
Разом зі Станіславом Дереном у комендатурі служать ще троє земляків з Тячівщини: колеги з Тячівського професійного ліцею – Геннадій Рошка і Павло Деяк, та Ігор Чорненький з Тересви. Така підтримка неабияк допомагає долати солдатське повсякдення. Станіслав Іванович – старший у групі, до якої, як сам жартує, зібрали «від піонерів до пенсіонерів», але, в основному, товаришам по службі 27-35 років.
Місцеве населення сприймає військовиків неоднозначно. «Багато людей за Україну, а є й такі, що чути нічого не хочуть, твердять, мовляв, «пока вы сюда не пришли, никто не стрелял». Але ж чекайте, відповідаю, ми тут у своїй державі, і прийшли після того, як у Донецьку російські прапори вішали. Але їм того не докажеш… Ми спочатку як вітались із тамтешніми, то вони аж шарахалися, а потім звикли і теж стали вітатись у відповідь, спілкуватись. Та є люди, які нам дуже допомагають. Наприклад, один місцевий знайомий роздобув нам вкрай необхідні топографічні карти, щоб ми могли орієнтуватись на місцевості, – скачав в Інтернеті і роздрукував на міцному папері», – розповідає військовослужбовець.
Загалом, ця територія більш безпечна, тому зараз там багато переселенців з окупованих територій, дітей, яких батьки привезли до родичів, випускників шкіл, які хочуть отримати документ про освіту на території, де діють українські закони.
Знову повертаючись до місця служби, Станіслав Іванович налаштований рішуче. А на питання, чи надовго їде, відповідає, що найближчим часом, наприкінці лютого-у березні, буде ротація, тож на заміну їм прибудуть мобілізовані під час четвертої хвилі солдати. Втім, це залежатиме від ситуації: можливо, новобранці приїдуть на підсилення.
Наприкінці розмови боєць не надякується усім людям доброї волі, які так чи інакше допомагали полегшити службу на сході:
«Велике спасибі тячівським волонтерам: і буржуйку передали, і продуктами допомагали… Ще хотів би подякувати за допомогу міському голові, міській раді, райдержадміністрації, колегам по роботі – усім, хто допомагав, слав посилки, а також допоміг придбати для нас прилад нічного бачення», – каже Станіслав Іванович. – Також щира дяка волонтеру Богдану Колодницькому та освітянам району за те, що організували автомобіль для прикордонної комендатури. Зараз гасло «народ і армія єдині», як ніколи, актуальне. Якби не люди, було б набагато важче».
Джерело: Tyachiv.com.ua
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.