Три роки невиконаних обіцянок

18 березня 2010 року вийшов Указ Президента України № 381/2010 «Про призначення О. Ледиди головою Закарпатської обласної державної адміністрації». Відтоді вже минули три роки. Як на «губернаторський» термін і нинішні часи – немало.

Чутки про звільнення Ледиди «от-от» з’являлися принаймні разів зо 5 – і небезпідставно. Багато говорилося про внутрішню опозицію в середовищі обласних регіоналів, недругів партійного боса, які намагаються скинути його з «трону». Частенько надходили повідомлення зі столиці про прем’єрське невдоволення головним посадовцем Закарпаття за щось не виконане, не освоєне, не забезпечене. Але, вже понад 1000 днів саме він залишається на чолі краю. Отже, кого-кого, а Віктора Януковича Ледида цілком задовольняє.

Минулого тижня «губернатор» на прес-конференції не захотів проаналізувати свою діяльність за очільницький період: мовляв, до триріччя лишилося два тижні, й недобре говорити наперед. Ми ж не настільки забобонні, як Олександр Олександрович, тому спробуємо проаналізувати, що він зробив і не зробив за цей час.

Ні палацу, ні медичних вертольотів

Як тепер здається, серйозної помилки Олександр Ледида припустився на самому початку своєї роботи. З радості чи недосвідченості на першій же прес-конференції новоспечений «губернатор» наобіцяв стільки, що навіть тоді не вірилося в спроможність влади все втілити. Час показав – скептики мали правду.

Так, Олександр Ледида гарантував: до кінця 2010-го в Ужгороді запрацює льодова арена. «Закарпатська область єдина не має льодового палацу. Розглядалися різні варіанти, але до зими він в Ужгороді буде. Я бачу перспективи будівництва із залученням інвесторів міста. Це буде на 50 % соціальний проект і на 50 % бізнесовий. Що маю на увазі: до обіду займатимуться школярі, секції, після обіду – відвідування буде платним для всіх». Повідомляли навіть, де буде палац: на місці недобудованої школи в Новому районі Ужгорода. Відтоді справа не дійшла навіть до проекту, а стіни довгобуду далі розсипаються.   

«Ми відновлюємо санітарну авіацію. В краї є два вертольоти в робочому стані. Думаю, за два місяці їх включать у систему санавіації. В обласному бюджеті будуть передбачені кошти на зарплати двом пілотам і пально-мастильні матеріали», – говорив Ледида… за два роки,  2012-го, – на Народній все ще обіцяли, що санавіації бути. Хоча заступник начальника управління охорони здоров’я Володимир Брич заявив, що потреби в ній немає. Мовляв, область компактна, можна дістатися до пацієнтів і на звичайній «швидкій».

«Незабаром буде здано в експлуатацію новий хірургічний корпус обласної лікарні», – обіцяв «губернатор» у квітні 2010-го. «Сподіваюся, цього року завершимо будівництво хірургічного корпусу – якраз до сторіччя лікарні», – сказав він у березні 2013-го. «Незабаром» – формулювання вже більш розмите, а тому й обережніше, ніж пряма обіцянка. До речі, почали зводити корпус 2003-го, тобто цьогоріч у довгобуду теж «ювілей».

Пролунали 2010-го й обіцянки щодо поліпшення обласної інфраструктури в рамках підготовки до Євро’2012. «У краї планується розбудувати інфраструктуру, зокрема дворядну дорогу в Ракошині. Також треба розширити два мости, щоб гості з-за кордону могли безпроблемно добиратися до Львова та Києва». Не зроблено нічого. Лунають повідомлення про зловживання коштами, а земля, підвезена до Ракошина для будівництва траси, так і височіє над селом, як могила ще одного грандіозного проекту.

«Значна увага приділятиметься оновленню медичного обладнання. Зокрема, минулого тижня відбулася зустріч із представниками спільного швейцарсько-чеського підприємства. Іноземці готові інвестувати в придбання діагностичного обладнання для закарпатських лікарень 30 мільйонів. Аналоги подібного обладнання є лише в Києві, Криму та Донецьку». Цікаво, що десь за півроку на прес-конференції на запитання про цю техніку Ледида підтвердив: процес іде, все буде.

З часу обіцянки обласні медзаклади справді отримали чимало імпортного обладнання. От лише швейцарці й чехи до цього жодного стосунку не мають – переважно техніку купували за меценатські кошти, рідше – за бюджетні.

Тоді ж Олександр Олександрович розкритикував роботу туристичної галузі області, якою, за його словами, системно ніколи не займалися. Тому пообіцяв розробку генерального плану розвитку закарпатського туризму. На жаль, близький до галузі «губернатор» (власник готелю-ранчо «Золота гора») не зробив і цього.  

Фактично з численних обіцянок, розданих у квітні 2010 року, виконані лише ті, що стосувалися будівництва футбольних майданчиків зі штучним покриттям та ремонту басейну в спорткомплексі «Буревісник».

Партійні інтереси важливіші

Надалі Олександр Ледида вже був значно обережніший щодо обіцянок і не надто розкидався ними. Було б перебільшенням сказати, що він узагалі не впорався з роботою. За соціально-економічними показниками Закарпаття традиційно перебуває десь посередині. Як і всюди в Україні, поступово зростають мінімальні зарплати й оклади бюджетників.

Та все ж кожного керівника області насамперед характери­зують зведені об’єкти, які залишаються на благо людей і після завершення його повноважень. Проте Ледида тільки перший час перерізав стрічки на будовах, започаткованих ще його поперед­никами. І тут нічого нарікати на кризу: 2008-го вона теж боляче вдарила. 

 З останніх «губернаторських» проектів, та й то все на словах (на щастя?!), – глобальна реконструкція площі Народної. Вона наштовхнулася на потужний спротив ужгородських активістів, які вважають, що історичне обличчя площі, яке створили ще за Чехословаччини в 30-х роках, чіпати не можна. Втім тут крайовий очільник налаштований категорично: затято обзиває газон перед фасадом адмінбудівлі футбольним полем і впевнений: реконструкції бути.

При цьому Олександр Ледида цілком успішно справляється з роботою на іншій своїй посаді – керівника обласного осередку Партії регіонів. Не будемо аналізувати, яким чином регіонали поповнюють ряди і регулярно здобувають пристойні результати на виборах – про це вже написано й сказано багато. Але факт: 2010 року на місцевих перегонах провладна сила посіла друге місце на виборах до обласної ради, дістала кількох мерів, добрі результати в міських і районних радах. Тоді регіонали, нагадаємо, поступилися лише Єдиному Центру.

2012-го на виборах до Верховної Ради результати ПР виявилися ще більш вражаючими: три мажоритарники й перемога за партійним списком. Зважаючи на те, що здобули регіонали в інших західноукраїнських областях, такий успіх на Закарпатті для них дуже цінний. Багато хто сходиться на думці, що саме завдяки цьому Ледида й працює на посаді голови ОДА вже три роки.

«Гвинтик адміністративної системи»

Оцінити роботу глави області «Замок» попросив закарпатського політолога Віктора Пащенка:   

– Ледида був призначений на цю посаду як суто політична фігура. Він очолював обласну організацію Партії регіонів, був керівником президентської кампанії Януковича на Закарпатті. Його не ставили на керівництво краєм як професіонала чи досвідченого керівника, та й серйозного управлінського досвіду він не мав.

Крім того, це призначення було своєрідним компромісом між регіоналами й попередньою владою, яку уособлював Віктор Балога. На той час Ледида влаштовував усіх як неагресивна фігура. Нагадаю, за весь період минулої влади на Закарпатті діяла коаліція між Партією регіонів і «помаранчевими» (спочатку – «Нашою Україною», згодом – Єдиним Центром).

Після місцевих виборів 2010 року дві політичні сили, які набрали найбільше голосів, знову утворили в раді широку коаліцію. І з боку голови ОДА й далі не було жодних різких рухів, а більшість управлінь адміністрації очолювали люди, які мали цю роботу ще при попереднику Ледиди.

Різка зміна в тактиці «губернатора» почалася приблизно на початку минулого літа, коли стартувала підготовка до парламентських виборів. Стало зрозуміло, що в обласній організації ПР перемогла «партія війни». Розпочалися кадрові чистки, які швидко перетворилися на масові, паралельно пішли жорсткі агресивні атаки з боку ЗМІ. Показовою стала боротьба за УжНУ, який формально не належить до органів обласної влади, але є важливим важелем.

Нині бачимо загострення цієї політики, яке вже доходить до хворобливих речей, як-от нещодавнє безпідставне звільнення голови мукачівської райдержадміністрації Іллі Токаря. Така поведінка заганяє обласних регіоналів і владу в резервацію.

Що стосується соціально-економічного розвитку, то він також нерозривно пов’язаний з політикою. Одним із перших символічних жестів щодо нинішньої влади Закарпаття став вчинок Віктора Януковича, який на нараді публічно «висік» Ледиду («губернатор» мав не­обережність перебити президента під час промови, за що почув: «Встань, зайдеш, я тобі потім поясню. Тихе життя у вас там, на Закарпатті. Я з вас спитаю скоро!» – Авт.).

Це засвідчило, що великого авторитету Олександр Олександрович у Києві не має. Як і сам регіон – не у пріоритетах влади. Відповідно – фінансування великих програм, навіть якщо вони ініціювалися обласними держслужбовцями, відгуку не мало. За тією ж протипаводковою програмою «Тиса» чи ситуацією з Солотвинським солерудником не було досягнуто нічого. Ситуація трохи змінилася на краще, лише коли міністром став Віктор Балога.

Говорити, що Ледида вніс у життя Закарпаття щось нове, використав сучасні методи роботи, не має підстав. Утім серед усього він найкраще розуміється на економіці, тому, доки не вдався в політику, провалів помітно не було.

А з «політизацією» почалися вже відверті дурниці. Для розвитку Закарпаття, як і для будь-якого іншого регіону, потрібні інвестиції. Однак «губернатор» звільнив з посади начальника головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Ернеста Нусера, який має дуже серйозні зв’язки за кордоном. Посада керівника управління вакантна й досі.

Інше, надзвичайно важливе для області управління – економіки – залишається «безголовим» уже два з половиною роки, відколи колишній його керівник Віктор Погорелов став мером Ужгорода.

Третій найважливіший для життя Закарпаття департамент – агропромислового розвитку – знову ж таки з минулої осені, коли був звільнений Іван Паук, теж без очільника.

Як на мене, в такій ситуації випадає говорити хіба що про бездіяльність влади, але аж ніяк не про діяльність.

Підсумовуючи: Олександр Ледида – це гвинтик адміністративної системи, яку намагається впровадити Партія регіонів. Він не самостійний, не політик і не господарник. Не розуміє проблем нашого регіону, а лише втілює функції приводного ременя – виконує волю центру в області. Жодних ініціатив, окрім зміни політичного курсу, я за ним не помітив.