Must have в Ужгороді – їжа. Перш за все духовна – музеї та фестивалі, яких тут більш ніж достатньо. Завдяки багатьом народам і національностей, які проживали на Закарпатті в течение століть, можна спробувати унікум Закарпатської кухні. У співпраці з Міськрада Ужгорода підготували для вас найкращі місця в місті, щоб ви змогли дізнатися місто ближче.
Ужгородский замок Джерело.
Стародавні назви західного обласного центру України – Ужгорода – Гунгвар, Гункбар, Онгвар, Оунгвар переводяться як фортеця над річкою Уж. Перші згадки про Ужгородський замок на вершині Замкової гори датуються в IX столітті, коли на цій території панували білі хорвати. Найбільше легенд пов’язано з епохою італійського роду Другетів, які володів фортецею в 1322-1691 роках.
Найбільший розквіт замку, його перетворення в один з культурних центрів тодішньої Угорщини, пов’язаний з угорським графом Міклош Берчені та його коханої Христиною Чакі.
З 1778 до кінця Другої світової війни в замку розміщувалася греко-католицька духовна семінарія, яка була центром освіти і духовності міста і краю.
Замковий палац, побудований в стилі пізнього ренесансу, має близько 40 залів, оточений каменними стінами і глибоким ровом. У дворі раскопали фундамент церкви Св. Юрія, датованій XIII-XVI ст. Зараз в Ужгородський замок діє Закарпатський краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, де зібрано близько 150 тис. Експонатів, найдавніші з яких мають близько мільйона років.
Музей народної архітектури та побуту
Закарпатський музей народної архітектури та побуту розташований під відкритим небом біля Ужгородського замку. Музей був заснований ще в 1970 році, а представлений він зразками народної Закарпатської архітектури і складається з декількох садиб, житлових будинків, церкви, дзвіниці, школи, кузні, корчми і млини. На особливу увагу заслуговує церква з села Шелестово Мукачівського району (1777 г.) – одна з двох автентичних лемківських церков, які збереглися на території України.
Як висновок, можна добре відпочити – не тільки помилуватися на місці їх інтер’єр і побачити оригінальні предмети побуту, але також отримати насолоду від відмінних видами і природою.
Греко-католицький Хрестовоздвиженський кафедральний собор
Найпоширеніше на численних листівках, буклетах, картинах, магнітах і навіть на солодкому сувенір – торті «Ужгород» від відомого шоколатьє Валентина Штефаньо – зображення архітектурного символу міста: греко-католицького Хрестовоздвиженського кафедрального собору (1732-1740 рр.).
Поруч з храмом розташована резиденція Мукачівський єпископів, в якій колись була єзуїтська колегія.
Інтер’єр собору оформлений в стилі рококо. Іконостас датується 1779, його елементи виконані в Терезіанській стилі. Частина розписів собору і кольорових вітражів – робота одного із засновників школи Закарпатської живопису – Йосипа Бокшая. У підземеллі – поховання священиків, в тому числі і знищеного радянською владою єпископа Теодора Ромжа, якого папа Іоанн Павло II під час відвідин України в 2001 році проголосив Блаженним. У собору в невеликому скверику, встановлено рідкісне Скульптурне зображення Марії Терезії – на противагу більшості пам’ятників і картин, імператриця тут юна і витончена. Саме вона допомогла самостійності Мукачівської греко-католицької єпархії в кінці XVIII століття.
Синагога (обласна філармонія)
Одне з найбільш впізнаваних будівель Ужгорода – побудовано в 1904 році в поєднанні романтичного, візантійського і мавританський стилів – хоральна синагога ортодоксальної громади євреїв-ашкеназі. На фасаді зображено зірку Давида, вписану в велике коло.
Після Другої світової війни євреїв в Ужгороді практично НЕ залишилося, в будівлі зробили склад, а в 1947 радянська влада віддала приміщення Міністерства культури СРСР і там почала діяти філармонія. Зараз це головний концертний зал краю з чудовою акустикою і старовинним органом. Філармонія називають «другим будинком» творчої інтелігенції Закарпаття: тут працюють камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії», камерний, духовий і симфонічний оркестри.
Малий Галагов
Ужгород недарма називають європейським містом – окрім представників багатьох національностей, суміші культур і традицій, різних епох, входження до складу різних держав, збагатіли місто гармонійним і ізисканними зразками європейської архітектури.
У центрі Ужгорода – цілий квартал чехословацького періоду – «Малий Галагов», зведений зірками тодішньої європейської архітектури менш ніж за два десятиліття – в 1921-1938 роках. На площі 60 тис. Кв м, раніше заболоченій місцевості, вздовж прямих і широких вулиць з тротуарами з’явився урядовий квартал – 35 масивних, монументальних будівель в стилях: модерністський класицизм, рондо кубізм, ар-деко, традиціоналізм, функціоналізм та інших. Зокрема, губерніум (будівля земського уряду), суд, жандармерія, в’язниця, школа, банк, пошта, житлові будинки. Сьогодні Малий Галагов вважається одним з кращих архітектурних ансамблів України 1920-1930-х років.
Липова алея і сакури
У кварталі Малий Галагов, який звели в Ужгороді на добу Чехословаччини, між Першою і Другою світовими війнами, майже сто років тому, заклали ще 2 символи Ужгорода. Найдовшу в Європі (понад 2,2 км), в момент його посадки, – липову алею з декількома видами цих дерев, які з кінця травня – початок червня по черзі цвітуть, наповнюючи набережну річки і центр міста п’янким медовим ароматом. У 2019 на набережній Незалежності, де знаходиться липова алея, завершили масштабний капітальний ремонт і додали родзинку міста затишку і зручності.
А ще в мікрорайоні Малий Галагов в чехословацькі часи висадили японські вишні – сакури, вони ніжним рожевим кольором привертають навесні тисячі туристів на кілька тижневий, з численними складовими, багатоплановий фестиваль «Сакура Фест».
Вулиця Корзо
Вулиця Корзо – невеликий затишний центральна і найбагатолюдніша пішохідна вулиця Ужгорода. Ця назва вона отримала ще коли містом володіли італійські графи Другети. У перекладі з італійського Корзо – «вулиця, де прогулюються» або «місце для прогулянок». Перехрестя вулиць Корзо та Августина Волошина неофіційно називається Хрест. Це улюблене місце зустрічей мешканців міста і туристів. Тут, в центрі міста, а також на сусідній вулиці Корятовича – безліч кафе, магазинчиків і колоритних внутрішніх двориків, кожен з них має особливу атмосферу.
З центром Ужгорода пов’язують ще один символ міста – кава, який є не просто напоєм, а цілої культурою, філософією, обов’язковим атрибутом спілкування, джерелом натхнення і креативу.
Площа Шандора Петефі
Площа Шандора Петефі – ще одне затишне місце для прогулянок і відпочинку в перерві між активними оглядами архітектурних і природних пам’яток Ужгорода. Невелика площа розділена на пішохідну зону з унікальними старовинними будинками, проїжджу частину і сквер з тінистими деревами. Нинішнє ім’я площі присвоїли в пам’ять про угорському поетові-революціонера Шандора Петефі, в скверику йому встановили бронзовий пам’ятник в повний (насправді невеликий) зростання.
Особливий шарм площа придбала в останні роки – з масштабним оновленням. Пішохідну зону, викладену бруківкою, прикрашають квіти, екзотичні дерева, стилізовані ліхтарі і лавки, фасади будівель химерно висвітлюються, зараз же оновлення скверу на фінальній стадії.
Міні-скульптури
Ужгород – найменший обласний центр в Україні. І вже більше десяти років там, як гриби після дощу, множаться маленькі скульптури. Почалося все з Миколайчика: з 2010 року цей помічник Святого Миколая з перил набережної над Ужем, представляє перед Чудотворцем інтереси міста. Зараз скульптур вже майже п’ять десятків, вони розташовані в найнесподіваніших місцях. Це і Будапештський ілюзіоніст із закарпатським корінням Гаррі Гудіні, тріо іглавськіх їжачків (знаменує дружбу з чеським містом), вузол Кротона (силача Івана Сили, який народився і помер в Закарпатті), Свободка (маленьке зображення американської статуї Свободи, а також маяк закарпатського флоту) ; Моцарт (при його житті Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії), крихітна Ейфелева вежа всередині ліхтаря і безліч інших персонажів.
Маленькі скульптури виконують велику місію – вони є комунікаційним мостом між Ужгородом і європейським простором.
Площа Народна, будівля Закарпатської облради
В Ужгороді нетипове, як в більшості міст, будівля обласної ради і обласної адміністрації – це зведений за часів приналежності Закарпаття до Чехословаччини, між Першою і Другою світовими війнами, будинок Земського уряду Підкарпатської Русі, адміністративної одиниці в складі Першої Чехословацької Республіки. Побудований за узагальненими античними канонами, в стилі модерністського класицизму, всередині споруди – різні види мармуру та іншого природного каменю. Оскільки тут же було житло земського президента, тому облаштований і просторий атріум для балів з чудовою акустикою і природним освітленням, де в останні роки відновили традицію проведення концертів і виставок. Також в будівлі поки єдиний в Україні ліфт патерностер. Це відкриті кабінки без дверей, які безперервно рухаються по колу – одна вниз, інша вгору. Назва ліфт отримав за принципом дії перебирання чоток, а з латини перекладається як «Отче наш».
Площа перед будівлею зараз називається Народної. Після сучасної реконструкції, вона стала величезним зеленим газоном з розарієм і фонтаном. Тут же – пам’ятник Тарасу Шевченку.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.