Сьогодні в Ужгороді, в обласному Художньому музеї ім. Бокшая відкрилася виставка. Незвичайна – одночасно цікава і… сумна. Ретроспективна. In Memoriam.
У виставкових залах на глядачів очікують роботи ужгородського художника Іштвана Молнара. Сумна, тому що сьогодні Іштвану могло виповнитися 50 років. Але не виповнилося. Він пішов від нас ще у 1993-му. Цікава, бо за свої 25 років Іштван встиг спалахнути надзвичайно яскраво, і його картини свідчать про це найпереконливіше.
Сестра художника Ілдика Молнар, яка вела відкриття виставки, зізналася, що не очікувала такої кількості гостей, особливо творчої молоді, багато з представників якої ще й не встигли народитися, коли хвороба унесла життя її брата.
Пролунало багато цікавого про Іштвана – спогади його однокласників та одногрупників по Художньому коледжу та Львівському інституту прикладного мистецтва, друзів, однодумців, митців інших поколінь. Важко не погодитися з мистецтвознавцем Михайлом Сирохманом в тому, що Іштван Молнар був яскравим представником тих неймовірно творчих неформалів, що жили в умовах певної духовної засухи на межі 80-х та 90-х років. Тоді до нас прийшов рок-н-ролл, і він приніс Свободу. Саме ця свобода і породила художника Молнара. Та й не лише художника – ужгородці ж пам’ятають легендарну свого часу рок-банду "St. Pauli Guys" – саме Іштван грав в ній на соло-гітарі.
– Облишимо сум! – закликав Михайло Васильович. – За свої 25 років повністю відбувся чудовий, зрілий художник, роботи якого абсолютно актуальні і сьогодні. Багато кому і за довге життя цього не вдається.
Іштван поспішав жити, ніби відчував, що часу відраховано небагато, а тому варто спалахнути, щоб залишити за собою яскраві спогади. Це вдалося. Обов’язково прийдіть до Художнього музею, переконайтеся в цьому на власні очі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.