Сьогодні в пункт тимчасового розміщення біженців у Закарпатській області, що в Мукачеві, вітати із Всесвітнім днем біженців сюди приїхали із Головного управління державної міграційної служби України в області.
Привезли переважно засоби особистої гігієни, які для своїх підопічних просив директор закладу.
Пункт зустрів нас дитячим сміхом, бо у дворі на території закладу розважали малечу волонтери – малювали, випускали бульбашки, хтось грав у футбол. На фоні інших виділялися дві сестрички із Афганістану у національному вбранні. Одна із них, маленька Багор раділа, що їй у всьому допомагав батько.
Смуглий хлопець просився на інтерв»ю, аргументуючи словами «я гаварю рускій». Як виявилося це 17-річний Алі Ахмед Асамі із Сомалі. Хлопець розповідає, що тут вже два роки, а на батьківщині залишилося двоє сестер та чотири брати. Іноді спілкується із ними, «коли дають карточку». Каже, що має вже статус біженця і хотів би піти вчитися.
Батько згаданих раніше сестричок із Афганістану Карім Гафурі тут із родиною теж два роки (донечками та дружиною). Спілкуватися із нами йому допомагав хлопець-афганець, який «чуть-чуть» знає російську. Вони тікали із батьківщини, бо там війна, проблеми. Згадує, що йшли із родиною 5 годин пішки до словацького кордону, де й були затримані прикордонниками. Страшно не було, бо мріяли опинитися в Європі, а от, в якій саме країні, каже, не важливо…
На урочисте вручення у двір вийшли всі 53 біженці, які нині перебувають у пункті – жінки у національному одязі своєї країни, чоловіки і хлопці –переважно у шортах і футболках. Начальник Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області Ігор Михайлишин і представник Департаменту у справах біженців ДМС України Ольга Велетенко вручили пакунки. На знак подяки –потискання рук та посмішки. Опісля для діток, яких тут 21, четверо без супроводу батьків, влаштували під деревами ще солодкий стіл. До речі, щодо останніх (без супроводу), то начальник управління у справах біженців Головного управління ДМСУ в області Микола Товт пояснює, що таких діток виявляють прикордонники, а опісля українська держава бере їх під свій захист та опіку. На жаль, нині в Україні не створено жодного закладу для цієї категорії дітей. Інтернати не для них, бо їм потрібен особливий підхід, каже пан Товт. Тому у пункті вони живуть у кімнатах із сім»ями-вихідцями із країни-батьківщини дитини, аби почували себе комфортніше.
До речі, цікавий факт: з часу існування пункту (грудень 2007) тут народилося 17 діток, двоє – цьогоріч. А загалом тут «живуть» громадяни семи країн, зокрема, із Сирії, Ефіопії, Еритреї, Кот – Д*Івуару, Шрі-Ланки.
Заступник директора пункту Петро Росола, якого молодь називає «Пєтровіч», розповідає, що нині 5 діток із пункту вчаться у мукачівській ЗОШ №16, ще троє чоловік працюють на місцевому «Точприладі». Дуже допомагають волонтери, які влаштовують дозвілля біженців не лише на свята, а також вивчають із ними українську та англійську мови. Це не закритий пункт, тому можна вільно гуляти містом, але об 11-й ти повинен бути у закладі.
Щодо харчування, то державі воно обходиться у 15 гривень на добу (на людину). Але тут жінки мають можливість готувати самі. Тому заклад закуповує продукти, які «пасуватимуть» і ефіопцям, і сомалійцям. Свинина із раціону виключена. На території працівники пункту облаштували цьогоріч парник із городиною. Пан Росола каже, що найчастіше поратися допомагають афганці…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.