Дороги манять вдаль, туди, де ще є зима, бо надто скупо цьогоріч студена пора вділила снігу ужгородцям, тож одні все ще чекають на зиму, а інші після перших морозів мріють про весну.
Та є ще такі, що не такі, хай і не індиго, але пізнавати світ звикли власними чуттями та очами. Хтось із них вирушає в гори, другий шукає острівець правди на низині, а третій – збирається в путь. І дорогою зустрічає волошкове небо, на ньому – жодної хмаринки, і тільки сонце згори віддзеркалює синь на ті сніги, що впали не у нас, «сині» сніги.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.