Святі отці і писанка-патріот «оселилися» в галереї (ФОТО)

11 квітня в галереї «Ужгород» відкрилася традиційна пасхальна виставка: майже 50 робіт від 35 закарпатських митців.

Тут представлені твори художників різних поколінь – Володимира Микити, Тараса Данилича, Бориса Кузьми, Владислава Габди, Павла Ковача, Володимира Павлишина, Едуарда Приходька, Івана Дем’яна, Олександра Громового, Василя Вовчка, Олексія Федора, Сергія Лакатоша тощо, а також художниць – Юлії Єгорової – Рогової, Марії Митрик, Емми Левадської, Наталії Сіми-Павлишин, Вікторії Кузьми.

Великдень кожен із митців бачить по-своєму, тому й передали якнайширшим розмаїттям: тут і сакральна архітектура, і стилізовані іконописні твори та, звісно, писанки, оригінально втілені у живопису, скульптурі, кераміці, витинанках тощо. Хтось просто намалював весняний дворик, квіти. Адже Великдень – це й пробудження природи.

Багато творів на сакральну тематику має знаний живописець, член Закарпатської організації НСХУ Юрій Боднар. У розмові з нами пан Юрій згадує: «В часи, коли церква була заборонена, ми з мамою за ручку йшли таємно в церкву. У Страсний тиждень в селі (Довге на Іршавщині. – Авт.) завжди була Хресна дорога. Мені, дітваку, завжди давали тримати свічку. Тому ця великодня атмосфера в душі, дуже її люблю. А свічка для мене – щось особливе. До днишнього дня свічка всюди: у будинку, на різних трапезах, має горіти навіть тоді, коли малюю». Митець пояснює, що релігійна тематика в його творчості передалася із материнським молоком. «Це вічна тема, від неї не можна відмовитися. Постійно тягне малювати», – каже.

Натомість знана керамістка, двічі лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі Мирослава Росул презентувала на виставці велику писанку. «Її я робила в Седневі на Чернігівщині, де мали колись творчу базу Національної спілки художників, у 1989-му. Тоді зробила триптих – три писанки. Одна нині в музеї в Донецьку. Не так давно виявила вдома цю, збереглася. То чому б не показати ще раз?!» Це матеріал шамот. Ліпила тиждень, а потім ще ж випалювала. Писанка – земля, на якій працюють воли. Перша борозна. Щодо самого свята, то пані Мирослава каже: «Великдень має бути в душі. Мене коробить, коли є тільки зовнішня сторона. Це має бути Пасха нашого духу, перемоги над собою».