Від душі і без пафосу. Без офіційних запрошень, офіціозу і гучних промов, але з молитвою та щирою пам’яттю і вдячністю. Так в Ужгороді відбулася неформальна акція з ушанування пам’яті жертв Іловайської трагедії.
На Театральній площі зібралися ті, хто вважає дату 29 серпня – День пам’яті загиблих українських військових – важливою для себе: ветерани російсько-української війни, молодь, волонтери, родини бійців, загалом ужгородці і просто перехожі, які зупинялися віддати шану.
Священики Української православної церкви Київського патріархату провели поминальне богослужіння. Микола Марчишак, представник Спілки учасників бойових дій «Об’єднані війною», що й скликала ужгородців вшанувати пам’ять, з подякою до всіх, хто прийшов, зазначив: «Ми всі маємо усвідомити, що відбувається у нашій країні. Нажаль, уже п’ятий рік триває війна, а багато людей досі питають: за що воюють хлопці на Сході? Ми чітко повинні розуміти, що росіяни – наші кровні вороги, а не старший брат. Підлі і підступні, яким не можна довіряти. Згадати Іловайські домовленості про «зелений коридор», який перетворився у «котел», і не робити більше таких помилок. А воюють українці не за когось з владних кабінетів та таке інше, а за свою землю, за рідних, за Україну!».
В «Іловайському котлі», що став найчорнішою сторінкою новітньої історії України, загинули, були поранені і взяті в полон сотні українців, і точне число втрат невідоме і досі. Під час хвилини мовчання та звучання «Плине кача…» мало хто стримав сльози. Ужгород пам’ятає…
Хто хотів – підійшов і запалив свічку, дівчата-волонтерки Руху підтримки закарпатських військових принесли соняшники. Саме ця квітка є одним з символів трагедії Іловайська, адже біда сталася тоді, коли на тамтешніх полях цвіли квіти сонця, та, як і наші Герої Небесної Гвардії, були спалені війною. Не пробачити цей біль і завершити війну нашою Перемогою, а ще подяка всім, хто її наближає – були невимовленими, але головними тезами зустрічі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.