У середу у селі Ставне на Великоберезнянщині поховали ще одного закарпатця. 23-річний Василь Наливайко служив у 128-й бригаді сухопутних військ Збройних Сил України. Трагічно загинув у суботу, 28 червня, у зоні проведення АТО на сході каїни, під час так званого перемир’я, – пише «Карпатський Об’єктив» .
Відтоді у селі тиша, не чути навіть гамору дітей чи гавкоту собак, ніхто нічого не робить, всі тримають жалобу за загиблим. Бетонні стовпи та огорожі обабіч дороги прикрашають квіти оповиті чорними стрічками..
О шостій ранку люди прокинулись від сигналів колони авто. Ні, то не весілля чути, як зазвичай, це повезли додому загиблого на війні солдата-героя… Хатина в кінці села оповита зеленню, довкола все буяє, життя навкруги в розквіті, але так несподівано обірвалося Василеве…
Приходять з ним попрощатися безупинну юрби людей — хто пішки, на велосипеді, хто на автобусах чи електричці, колони автомобілів простяглися в обидва боки від домівки померлого. Людей у чорному, старих і молодих, з опухлими або мокрими від сліз очима тут видимо-невидимо.
Дорогу перекрито, ніщо не заважає прощанню із загиблим. Люди моляться й після напутнього слова священика й хвилі плачу, що нахлинула на родину, дівчину й близьких померлого, похоронна процесія, розтягнувшись на кілька кілометрів, рушає на цвинтар. Жителі ставного, котрі не змогли прийти на похорон, виходять за хвіртки, і з розпачем проводжають померлого в останню путь…
Позаду пішоходів їде напоготові “швидка” і ще з сотня автомобілів. Раптом у натовпі комусь стало зле, за мить під викрики “Швидку, швидку” море з люду розступається, медики під’їжджають і надають допомогу непритомному… Кажуть, що батька на похорони сина привезли теж на швидкій, мати теж госпіталізована, адже після такої звістки батьки не змогли оговтатись… Дівчата йдуть попереду й сиплють пелюстки квітів, солдати несуть вінки, солдати-побратими — труну із загиблим…
Оркестр грає жалібну мелодію, люди не перестають оплакувати померлого, ще кілька молитов на цвинтарі, воєнний салют, сльози горя і розпуки, і все — нема більше людини — сина, друга, хлопця, брата… Труну, накриту синьо-жовтим стягом під вигуки “Слава Україні — Героям слава!”, “Слава нації — смерть ворогам” засипали крихкою глиною…
Спи спокійно, мужній Герою!… Ми пам’ятатимемо!… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!…
А у Скадовську попрощалися із Віталієм Миколайовичем Бєліковим – ст.лейтенантом, командиром взводу 128-ї окремої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (Мукачево). Він, як і Василько, загинув за Україну, загинув під час перемир’я. Колона тилового забезпечення потрапила в засідку бойовиків… Процесія прощання відбулася в Районному Будинку Культури… Віталік – закарпатсько-херсонський герой!…Спи спокійно та нехай земля рідна Тобі стане пухом… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.