Справа порятунку «потопаючих» – як цю проблему вирішує Європа

Сигнал сирени, що несподівано пролунав серед ночі, ненадовго розбудив жителів невеликого селища на околиці німецького Бамберга, куди напередодні ввечері приїхала наша група. Утома після довгої дороги виявилася сильнішою за природню, у цьому випадку, цікавість. Про причину нічної тривоги ми дізналися вже вранці, допиваючи за сніданком напій, гордо названий місцевими жителями "кава", у затишній кухні з добротними, сільського стилю меблями і великою кількістю фотографій. З коментарів до них ми і дізналися, що син гостинних господарів цього затишного будинку – добровільний помічник місцевої пожежної дружини. Нічна сирена призначалася для нього та інших, таких же, спеціально навчених жителів селища, допомоги яких цього разу потребували люди, що постраждали в автомобільній аварії на окружній дорозі.

Увечері того ж дня нам запропонували стати гостями свята, організованого пожежною командою місцевої громади. Природно, ми не могли прогавити можливості ближче познайомитися з групою рятувальників і дізнатися, яким чином організована робота добровільної пожежної дружини, історія якої, як з’ясувалося, налічує більше 100 років.

Ми не відразу усвідомили, що зал, заповнений привітними й незвично галасливими мешканцями селища – це гараж місцевої пожежної машини. Жодного разу люди, що проходять повз нас з келихами пива і ароматними закусками, не зачепили: чоботи різних розмірів, які акуратно розставлені уздовж стіни, захисні костюми, що  висять тут же. Приємна атмосфера цього вечора дозволила довідатися багато цікавого про місцевіих рятувальників, які живуть і працюють, як одна велика сім’я.

У Баварії, як і у всій Німеччині, організація пожежних команд – завдання органів місцевого самоврядування. Причому, ця робота традиційно заснована, виключно, на добровільних засадах! Звичайно, в службах порятунку великих міст є штатні співробітники, але успіх їхньої роботи безпосередньо залежить від чітко скоординованих дій з місцевими командами добровільних рятувальників. Їх називають "пожежниками", хоча боротися з вогнем доводиться вкрай рідко. Велика частина викликів передбачає надання допомоги при повенях, ураганах, а також, як у нашому випадку – в аварії на дорозі. Є ще й побутові ситуації: дверний замок заклинило, або улюблена кішка високо на дерево забралася.

Є чіткі правила надання допомоги. З моменту сигналу тривоги – до прибуття на місце події – повинно пройти не більше 10 хв. Це можливо тільки при наявності локальних підрозділів. До прибулих першими на місце події рятувальників пізніше приєднуються фахівці інших груп добровольців. Пожежна дружина «Найза» – частина локальної структури, до якої входять ще шість подібних підрозділів. Усі вони користуються однаковим устаткуванням, тому за необхідності легко можуть заміняти одна одну. Регулярні спільні тренування та змагання перетворюють добровільних рятувальників на реальну силу, здатну вирішити завдання будь-якої складності.

Обов’язком місцевих пожежних команд є не лише своєчасне надання допомоги, але й організація відповідного навчання для зміни, що підростає. Існує чітка ієрархія в структурі пожежних команд. Бути їхнім керівником – особливо почесно. Добровільних рятувальників готують з самого дитинства. Перші заняття з 8-річними дітьми проводяться в ігровій формі. Коли майбутнім пожежним виповнюється 12, вони беруть участь у змаганнях юніорських пожежних команд. 16-річних рятувальників вже залучають до надання допомоги в "другому ешелоні", поза небезпечною зоною, а повнолітні повинні знати і вміти все. Стати повноправним членом команди можна тільки після успішної здачі відповідних іспитів. Це вимагає великих зусиль і багато часу, але браку серед бажаючих поповнити ряди місцевої пожежної дружини не буває.

У роботі рятувальників немає гендерних обмежень. Жінки є активними учасниками команди і, на думку голови Пожежної дружини «Найза» Райнера Дюча, навіть бажано, щоб вони були в складі пожежної команди, оскільки в складній ситуації жінка може не тільки допомогти, але й заспокоїти.

Фінансування місцевої пожежної дружини – приміщення, пожежного автомобіля, всього необхідного обладнання – здійснюється за рахунок громади. Це – один з обов’язків органів місцевого самоврядування, чітка робота яких стала вже традицією.

Справа порятунку «потопаючих» – як цю проблему вирішує Європа

Сигнал сирени, що несподівано пролунав серед ночі, ненадовго розбудив жителів невеликого селища на околиці німецького Бамберга, куди напередодні ввечері приїхала наша група. Утома після довгої дороги виявилася сильнішою за природню, у цьому випадку, цікавість. Про причину нічної тривоги ми дізналися вже вранці, допиваючи за сніданком напій, гордо названий місцевими жителями "кава", у затишній кухні з добротними, сільського стилю меблями і великою кількістю фотографій. З коментарів до них ми і дізналися, що син гостинних господарів цього затишного будинку – добровільний помічник місцевої пожежної дружини. Нічна сирена призначалася для нього та інших, таких же, спеціально навчених жителів селища, допомоги яких цього разу потребували люди, що постраждали в автомобільній аварії на окружній дорозі.

Увечері того ж дня нам запропонували стати гостями свята, організованого пожежною командою місцевої громади. Природно, ми не могли прогавити можливості ближче познайомитися з групою рятувальників і дізнатися, яким чином організована робота добровільної пожежної дружини, історія якої, як з’ясувалося, налічує більше 100 років.

Ми не відразу усвідомили, що зал, заповнений привітними й незвично галасливими мешканцями селища – це гараж місцевої пожежної машини. Жодного разу люди, що проходять повз нас з келихами пива і ароматними закусками, не зачепили: чоботи різних розмірів, які акуратно розставлені уздовж стіни, захисні костюми, що  висять тут же. Приємна атмосфера цього вечора дозволила довідатися багато цікавого про місцевіих рятувальників, які живуть і працюють, як одна велика сім’я.