Сором

Зайвих слів не хочеться писати. Так само, як ставити риторичних питань – як от про забезпечення лікарні, кількість коштів із бюджету, про вартість лампочки, банальної побілки, врешті, про просту повагу до людей…

Просто оприлюдню фото, які за пару хвилин зробила у неврологічному відділенні  Ужгородської міської центральної клінічної лікарні. Зробила, зауважу, принагідно, нічого не вишуковуючи, а фіксуючи перше, що впало у вічі.

Запах же, який панує у корпусі, не передати медіа-засобами…

Сором… Принаймні, як на мене, комусь та й мало би бути ганьба – перед людьми, які змушені провести час у цих палатах, заліковуючи наслідки стресу та долаючи нервове виснаження… Але чи є?..