Сльози не намарно: цибулевий пиріг під молоде вино

Смакота для листопада – варіація на тему французького цибулевого пирога, який подається саме в ті осінні дні, коли куштують молоде вино.

Ідею такої страви архітектор і дизайнер Наталі Шталь привезла з Парижа – надто запам’яталася атмосфера, коли саме в листопаді в одному із затишних кафе пригощали гарячим пирогом під келих божоле (молодого вина) та французький шансон. Утім, Наталі дещо змінила рецепт. Їй слово.

«На 200 грамів борошна беремо 180 грамів вершкового масла, його ріжемо на кубики, туди просіюємо через ситечко борошно, додаємо ложку жирної сметани, один жовток, чайну ложку оцту, порошок для печива 9половинку), з цього замішуємо тісто і кладемо його мінімум на півгодини в холод, загорнувши в фольгу чи плівку. (Розрахунок продуктів я даю на форму 30 см в діаметрі).

Тим часом – найскладніше: 15 доволі великих цибулин чистимо і дрібно ріжемо. Саме вручну ножем, без кухонних комбайнів і блендерів, які перетворили б нашу начинку на кашу. Проливши два літри сліз (вони будуть недаремні, повірте!), знову беремося за масло – 100 грамів вершкового розтоплюємо в казанку, додаємо туди гору цибулі і трошки солимо, аби вона пустила сік. І ніжно томимо на малому вогні, аби цибуля стала прозорою, але в жодному разі не підсмажилася! Ніякого підрум’янювання, постійно помішуємо! До того ж, не треба, щоби цибулька стала геть м’якенькою – легка хрусткість вітається…

Начинка має трошки остигнути, і тим часом дрібно кришимо сир. Власне, в оригінальному рецепті йде мова про сир маскарпоне і копчене сало, але я роблю пиріг вегетаріанським, і додаю лише сир. Оскільки і вино, і пиріг у нас закарпатські, це отака цікава бринза –  трошки підкопчена. Теоретично, можна туди додати навіть м’якого домашнього сиру – теж буде смачно. Копченого сиру я додала грудку десь за розміром однієї цибулини. Потім – два яєчні білки, усе притрушую через ситечко (щоби не було грудочок) двома ложками борошна, додаю чорний перець і зовсім трошки солі (копчений сир у нас і так солонуватий) і перемішую.

Дістаю тісто і розкатую його в тоненький шар, аби він був лише «підложкою» у форму – я люблю в пирогах начинку, а не тісто J. Викладаємо цибулеву масу, зверху притрушуємо тертим сиром (з сортів, які плавляться). Я ще трошечки посипала майбутній пиріг чорним кунжутом і – відправила у духовку, розігріту до 200 градусів. Випікатися буде десь півгодини – за цей час якраз сервіруємо стіл, і обов’язково ставимо келихи для молодого вина – в ідеалі, такого, яке ще трошки «грає». У день, коли готувалося «цибулеве диво», ми придбали саме таке на фестивалі молодого вина. Але, відверто кажучи, цей пиріг буде смачним з будь-яким вином… І навіть без нього! Звісно, чоловікам до такої «закуски» можна запропонувати ще шматок смаженого м’яса, але ми вирішили організувати легку французьку вечерю. Смачного!». 

…