Славетній третій школі міста Ужгорода – 70 років!

Школа знана не  кількістю, а славою своїх учнів…

Прогулюючись набережною Незалежності, неможливо не зупинитись біля архітектурної пам’ятки – будівлі школи №3. Звертаємо увагу на вивіску, де зафіксована нинішня назва школи – Ужгородська спеціалізована  школа І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням англійської мови.

         Історія будівлі та школи починалась у далекі 30-і роки ХХ ст.

Автором проекту гімназії є Петер Кропачек, про що свідчать документи  Закарпатського обласного архіву. Рішення про будівництво школи було прийнято 15 березня 1929 року. Є протокол  договору, за  яким архітектор  має проводити будівництво шкіл у місті Ужгороді від 15 березня 1929р. Відповідно до рішення Ради головного земського міста Ужгорода (Rada hlavního zemskeho města Užhorodu)  від 17.04.1935 виділені кошти для благоустрою біля школи: тротуарів, паркану.

Будівництво школи велося за державні кошти.

Проект був затверджений у червні 1930 року.

У 1935 році був підписаний протокол реорганізації народної школи в гімназію.

Гімназію було здано в експлуатацію влітку 1932 р. і було названо на честь президента Томаша Масарика.

Гімназія отримала статус державної жіночої гімназії ім.Арпадгазі Св.Єлизавети.  Кількість учнів у 1939-1940 році – 238.

Директором школи було призначено Гедеона Бейлу.

Гімназія проіснувала до травня 1945 року.

У  вересні 1945 року була відкрита Ужгородська чоловіча російська  середня школа №2, а в лютому 1946 році  – середня школа №3. З цього часу і ведеться літопис школи №3.

З  1954 року  хлопці і дівчата стали вчитись разом.

У 1965 році школа стала школою з поглибленим вивченням англійської мови, а з 2012 року отримала статус  спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням англійської мови

Директорами школи у різні роки були:

Воробйов І.Т., Медведєв О.І., Гончаренко О.І., Дудаш Е.В.,  Пуртова А.П., Осипчук В.Д., Тищенко Т.П., Фесенко С.С.

У ці дні в Ужгороді свято: школа відзначає ювілей.

Школа… Ці слова лунають світлим почуттям у душі кожного… Моя школа… Вона стоїть в оточенні сакур і лип, шепіт листя зливається з дитячим сміхом учнів. Школа в нашій пам’яті – це просторі класи, списана крейдою дошка, загублений десь щоденник, перше кохання, вимогливі вчителі…

Слід відзначити таку особливість школи, як те, що cюди йдуть навчатись онуки та діти випускників школи. Це забезпечує сталу наступність поколінь: педагоги ще вчили батьків учнів, вчились разом з ними, більшість батьків у будь-якому класі знають один одного, як колишні учні цієї школи. Тому тут панує мир і тепло домашнього вогнища, де всі радіють гостям. 414 випускників – це учні, батьки яких закінчили цю школу, а сьогодні навчається 135 дітей цих випускників. За весь час існування школи тут здобували знання і продовжують навчатися представники більш, ніж 100 династій.

«Это была моя жизнь! – говорить представник династії випускників школи Андрій Пілюгін.– Мы, отец, я, брат, две сестры и дочь проучились в ней в общей сложности 60 лет, а младшая дочь учится в 9 классе. Здесь мои друзья. Здесь мои учителя. Здесь все, что называется жизнью».

За ці 70 років школу закінчило  3500 випускників, з золотою медаллю – 127, із срібною – 132. Серед випускників школи  доктори та кандидати наук, лікарі та педагоги, дипломати та політики, юристи та програмісти…

Настав саме той день, коли ми зустрічаємо старих друзів, згадуємо шкільні роки, перегортаємо сторінки альбомів та повертаємось у дитинство.

Про нашу школу можна сказати, що у неї славне минуле, хороше сьогодення і прекрасне майбутнє!

ЗОШ №3 сьогодні –  це:

• єдина в області школа з російською мовою навчання;
• багатонаціональний колектив;
• заклад, де 90% учнів – діти випускників школи;
• підготовка випускника, який вільно володіє українською, російською, англійською мовами;
• щорічна літня англомовна школа;
• результативна робота з обдарованими учнями, серед яких переможці Всеукраїнських учнівських олімпіад та конкурсу-захисту МАНу;
• школа, де запроваджено вивчення чеської мови як другої іноземної;
• виховання національних традицій та поваги до традицій свого народу; традиційне проведення Дня рідної мови;
• недільна вірменська школа;
• активне залучення батьків до управління навчальним закладом.

Про цю школу можна розповідати багато. Безцінна інформація про навчальний заклад зберігається і ведеться архіваріусом Демченко В.П. «Эта увлекательная и кропотливая работа ведется не одно десятилетие. Благодаря этому школа не теряет живую связь с выпускниками, которые живут в 29 странах мира», – ділиться словами Валентина Петрівна.

«Этой школе есть чем гордиться,  – додає Грицо Т.Г., яка є не тільки випускницею 1963 року, але й пропрацювала вчителем і заступником директора школи 45 років.  – Радует тот факт, что випускники возвращаются в школу уже учителями, сегодня их 13. И это приятно».

         70 років – це зрілий ювілей. Але школа завжди молода, сучасна, постійно оновлюється. Навіть сама будівля відчуває себе іменинницею і виглядає святково, сяючи вечірніми вогнями, закликаючи перехожих зайти. Мабуть,  таким і має бути життя сучасного навчального закладу – оснащеним новітніми навчальними технологіями,  креативними педагогічними ідеями, наповненим добрими справами, цікавими подіями, хвилюючими зустрічами, мудрими вчинками, щирими переживаннями.

Тож нехай довгим буде життєвий шлях школи, яка завжди гостинно й привітно зустрічає і господарів, і гостей.