Уявіть собі людину, яка все життя вивчає мінеральні води. Вона — перед вами, це Слава Білак, яка закарпатські мінеральні джерела досліджує уже 54 роки. Вона особисто обійшла усі 382 (!) виходи мінеральної води на поверхню у Закарпатті, дослідила хімічний склад понад 300 джерел. Відтак вийшла друком книга, в якій вміщені оці дослідження — тут описані усі ці локації, а головне — яка вода чим знаменита, — розповідає «Укрінформ».
Адже крім відомих содових вод (Поляна, Плосківська, Лужанська, яку знає й п’є вся країна — хоча у ній, каже науковець, краще приймати ванни), Закарпаття має води, які насичені залізом. Через це не можна їх продукувати у пляшках, а пити тільки на місці — на Міжгірщині. Та що там залізо, є навіть ті води, що свідчать про наявність золотих покладів поруч — на Рахівщині. Загалом, каже Слава Білак, такого концентрату джерел «мінералки», як на Закарпатті, нема більш ніде. Тому в краї варто проводити політику охорони навколишнього середовища. Тут не повинно вестися промислової діяльності, чи сільськогосподарської — це край, Богом даний, сюди варто приїздити лікуватися унікальними водами. Мінеральними — в горах і термальними — в низині. В Ужгороді, каже науковець, у кожному кварталі має бути бювет з мінеральною водою — а його нема в жодному. Ну й особлива ганьба – що в Ужгороді досі нема термального аквапарку, хоча в одному із парків міста ще в кінці 60-х навіть свердловину пробурили — залишилося тільки брати й розбудовувати об’єкт! Бо Ужгород буквально “плаває” на термальному морі.
«МРІЮ, ЩОБ БІЛЯ КОЖНОГО ІЗ 382 ДЖЕРЕЛ БУЛА ТАБЛИЧКА З ОПИСОМ ЦІЄЇ ВОДИ»
Почала Слава Білак свої дослідження мінеральних джерел у 1965 році.
– Я справді відвідала свого часу всі ці 382 джерела в усіх регіонах Закарпаття, – каже науковець. – Часом буквально доповзала до них — з скляною тарою та міні-лабораторією на плечах. Йдеш по селі, питаєш вуйка, мов, де тут у вас джерело з “квасною водою” або буркут? А він каже: ген там за тим грунем! А той грунь щоб перейти — треба півдня вгору дертися. Тому майже до кожного джерела, як доходила, ставала перед ним на коліна і перше що робила — це ковток води, а потім вмивалася нею. Тому можна сказати, що я з кожним знайома.
І ще треба сказати: навряд чи десь на землі ще десь знайдеться такий шматочок землі, який був би настільки ідеальний для проживання людини, зважаючи на ці багатства – ліси та мінеральні води.
Слава Білак зізнається, що вона не перша почала вивчати локації мінеральних джерел, їхній хімічний склад та вплив на організм. Перші описи закарпатських вод датовані ще 1549 роком, уже згодом у 1860 була видана перша наукова монографія Болемана, де описувався хімічний склад деяких вод та умови формування. Одночасно цим займалися і лікарі-практики на курортах.
– Але у 1965 році тут, на Закарпатті, була створена філія університету курортології — де фахово й комплексно почалося вивчення хімічного складу та вплив мінеральних вод на організм людини. Був створений фізико-хімічний відділ, і ми, тоді ще молоді фахівці, польово-лабораторним методом почали вивчати мінеральні води. Ми йшли в села і випитували людей — де тут джерела, квасна вода, буркут (так називали воду місцеві мешканці — ред.). Досліджували це все і наносили на карту безпосередньо місця, де вода виходила на поверхню. На місцях ми вивчали нестійкі компоненти, ті, які не могли вивчити на місці, консервували та відправляли в лабораторію, де їм давали системний аналіз багатокомпонентного розчину. Для цього було розроблено цілий спектр досліджень, завдяки яким нам вдалося дати характеристику 45 компонентам у кожній воді. Ця вся робота нині вміщена в моїй книзі, яку видали за сприяння Департаменту екології Закарпатської ОДА. Вона містить опис усіх цих вод із 382 джерел.
Такої роботи, не без гордості каже науковець, немає наразі ніде — схоже дослідження мають чехи, але у них там і близько не така кількість джерел.
Ця книга має не тільки наукову користь, наголошує науковець. Це — пряма інструкція до дії, бо на базі цих досліджень на Закарпатті вже зараз можна відкрити сотню санаторіїв — і це трендова тема, каже Слава Білак. До неї й зараз за консультаціями постійно звертаються бізнесмени.
Ну а головне, що дала ця робота — перш за все, паспорти водам, кожному джерелу.
– Я надіюся, що колись наша область спроможеться на те, аби біля кожного джерела була поставлена табличка, а на ній ми могли прочитати про її походження, умови утворення, хімічний склад та вплив на організм людини.
«МАЄМО ПОРЯД ДВА ВИХОДИ ВОДИ, АЛЕ ХІМІЧНИЙ СКЛАД НА ЦИХ ВОДОПРОЯВАХ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ: ПАРАДОКС? НІ, ЗАКОНОМІРНІСТЬ!»
Зрештою, під час польових досліджень Слава Петрівна виявила, що, в основному, 80% природніх джерел знаходяться у гірській частині Карпат, інші — в низовині. За мінералізацією та вмістом солей, 60% з них – маломінералізовані води, із вмістом солей до 2 грамів на літр, тобто, – це прекрасної якості столові питні води, які широко використовуються населенням по цей час. Наприклад, у Лазещині на Рахівщині на цій воді люди готують їжу та вживають як питну. За температурою закарпатські води — це палітра від 5 до 75 градусів, а за насиченням мінеральних солей – від 0,8 (це так звані ультрапрісні води, одні з найцінніших вод на Землі, це — основа питного водопостачання) і до концентрації 156 г на літр.
До речі, свого часу в кінці 80-х років ХХ століття французька фірма «Ель Піоль» приїжджала на Закарпаття — з бажанням домовитися з місцевим керівництвом про розлив саме такої питної води і подальшого її продажу в Франції. Не домовилися. А так ми мали би ще один всесвітньо розкручений бренд води.
– Якось під час досліджень у нас виникло питання: маємо поряд два виходи води, але хімічний склад на цих водопроявах відрізняється — там прісна вода, а там мінералізована. Як так? За допомогою керівників моєї роботи на кафедрі геохімії Московського університету під керівництвом професора Голяшко мені вдалося пояснити це походження різних за хімічним складом мінеральних вод з одного родовища.
Це залежить від хімічного складу опадів (дощу та снігу) та того, через які породи проходять ці опади. Якщо вони пройшли через породи хімічно неактивних базальтів Карпат — ми маємо ультрапрісні води, якщо опади просочувалися через соленосні пласти — ми маємо на виході джерело з водою, мінералізація якої 157 г на літр. Загалом, зрештою, ми виділили 9 груп мінеральних вод на Закарпатті, які чітко залежать від складу порід. Але є ще один фактор: підземні води також змішуються, взаємодіють, деякі компоненти впливають один на одного. Тому ми й отримуємо таке різноманіття вод області, яке маємо зараз — оті 382 зразки. І треба зауважити, що цей процес в природі відбувається весь час!
МІНЕРАЛКА ЯК ОРІЄНТИР ДЛЯ ПОШУКУ ЗОЛОТА
Науковець каже, що своїм дослідженням намагалася показати, що може дати ця вода ще, окрім лікування.
– Наприклад, вона може бути корисним пошуковим елементом. Свого часу на прикладі води із джерел на Рахівщині ми показали, що вони можуть бути використані для пошуку золота. Адже вода має певний спектр мікроелементів, які вказують на наявність золота у породах, крізь які вона тече. Згодом на Рахівщині було відкрите родовище золота. Мінеральні води також можуть бути гідромінеральним ресурсом: вони містять цезій, бром, йод; з них можна це видобувати.
Свого часу ми пропонували — так як ці води безпосередньо виливаються біля полів та ферм — використовувати їх для розкислення та збагачення ґрунтів мікроелементами. Також пропонували поїти тварин мінеральною водою.
«УЖГОРОД МАЄ ПІД СОБОЮ РОДОВИЩЕ МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ — А В МІСТІ ЖОДНОГО БЮВЕТА!»
Ну й звісно, каже Слава Білак, фахівці завжди наголошували, що найбільша роль мінеральних вод — в рекреаційній галузі Закарпаття. Саме такий спосіб використання може мати найбільшу користь для економіки краю.
– Свого часу, ще у 1966 році, я піднімала питання створення в Ужгороді аквапарку. Тоді у Боздошському парку міста пробурили дві свердловини —шукали газ та нафту, а знайшли, як завжди, мінеральну воду. Глибина однієї свердловини — 1800 метрів, там на виході отримали 57-градусну термальну воду. І не треба їхати ні в Косино, ні в Ніредьхазу. Але ганьба: Ужгород буквально “плаває” на термальному родовищі, але не використовує це, наголошуючи при тому, що туристичний потенціал — це один із напрямків розвитку міста.
Ну а поряд, тоді ж у 1966-му році, на глибині 450 метрів пробурили іншу свердловину — і на виході отримали прекрасну питну воду. Але знову сором: бо в Ужгороді досі нема ні одного питного бювету в місті! Хоча під нами — мінеральне родовище. А бювети могли би бути туристичним родзинками міста — такими, як нині сакури, – каже пані Білак.
«МОЯ УЛЮБЛЕНА — КЕЛЕЧИНСЬКА ВОДА, ВОНА ЗА ВМІСТОМ НАГАДУЄ КРОВ»
— Моя улюблена із закарпатських мінеральних вод — це вода з Келечинського родовища. Але розливати її неможливо, вона має високий вміст заліза у 2-х валентному стані, воно з часом випадає в осад. Ми розробили у свій час методику консервування цієї води за допомогою аскорбінової води, але її так і не використали, вона не розливається. А це — одна із найсмачніших вод, за складом вона близька до людської крові!
Узагалі, район Міжгірщини дуже цікавий, каже Слава Білак, там десятки відомих виходів джерел.
– Вони всі вуглекислі, високовуглекислі в гірській частині. Іноді як супутній компонент є невелика кількість сірки. У низині ці води вже сірководневі. У нас на Закарпатті є навіть азотні терми з температурою до 37 градусів, це Деренівське родовище.
Відомі свалявські мінеральні води — це содові (Поляна, Лужанська, Плосківська). Цікаво, що вони дають кращий лікувальний ефект у ваннах, а не при вживанні.
Рідкісні води Рахівщини — миш’яковисті (рівень вмісту до 4 г на літр), цей елемент тут у низьковалентній формі, це унікальний стимулятор для імунної та кровоносної систем. Ну а в низинній частині Закарпаття – це термальні води. Причому, в Ужгороді, порівняно з Косино та Берегівським районом, води – набагато цікавіші за складом, але тут, як я вже казала, не розвивають термальні курорти.
«РОДОВИЩА СПРАВДІ ВИСНАЖЕНІ, І ЦЕ ДУЖЕ ТРИВОЖНИЙ ДЗВІНОК!»
Є ще один аспект, на якому треба наголосити, говорячи про мінеральні води Закарпаття. Це розумний їх видобуток і захист санітарних зон навколо відомих родовищ.
– Свого часу в 1970-х роках я виступала проти того, що ми на Закарпатті мало розливаєм мінералки. Зараз все змінилося кардинально навпаки. І якщо у 70-х роках спостерігався бум на вивчення мінеральних вод, то зараз бум – на їхнє використання. І я дуже засмучена, коли зараз читаю на пляшці “мінералізація — від 2 до 5 гр на літр”, бо це свідчить про надзвичайний рівень виснаженості джерела.
– У 1960-х роках ми робили порівняльний аналіз виснаження свердловин у Полянському родовищі — і порівнювали дані з дослідженнями Болемана, які він проводив у 1860-х. Там був рівень від 7 до 9 г на літр. За сто років коливання сягали 1-2 грами. За останні 60 років цей рівень впав до 5, і навіть до 2 грамів на літр!
Це дуже потужний, голосний дзвіночок, каже науковець, і радить звернути увагу на це, бо за таких темпів виснаження в ближчому майбутньому від відомих курортів мінеральних вод нічого не залишиться.
Як відбувається це виснаження? Наступним чином: коли ви викачуєте понад норму, ви воду не качаєте, а висосуєте. В таких випадках утворюється так звана “депресійна воронка”, яка затягує у це родовище забруднені верхні водоносні горизонти.
За останніми дослідженнями Київського інституту геології, забруднення пестицидами мінеральної води було знайдено на глибині 300 метрів. Це дані 2000-х років. Що там зараз — можна тільки уявити. Треба зважати, що в Карпатах ми маємо породи легкопроникні — вода швидко проходить крізь породу, разом із усіма забруднювачами.
«ЧЕРЕЗ ВИРУБКИ ЛІСІВ НАША ВОДА СТІКАЄ ДО УГОРЩИНИ ТА РУМУНІЇ»
– Ще один фактор, на який хочу вказати. У зв’язку з вирубкою лісів води мало фільтруються, вони швидко збігають по схилах, попадають у розлом між горами та низинами, вода іде під розлом і виходить уже в Угорщині та Румунії. Ось там через діяльність у лісовій галузі зараз наші води. Ми щедро передаємо їх нашим сусідам.
Науковець наголошує, що проблема захисту підземних вод зараз стоїть дуже гостро, і реагувати державі треба вже, бо за такої діяльності ми втратимо цей унікальний потенціал мінеральних вод на Закарпатті.
Закарпаття, маючи таке багатство, узагалі має бути охоронною зоною, наголошує Слава Білак.
Ми, маючи таке природнє багатство, не мусимо розвивати тут промисловість чи вести забудову, яка дає побутове забруднення, каже вона.
– Я справді не знаю, як цю проблему вирішити, але вважаю за потрібне на ній ще раз наголосити. І хай би швидше настав той день, коли чиновники та бізнес зрозуміють, що ми тут на Закарпатті своїми діями пиляємо ту гілку, на якій сидимо.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.