Про відновлення роботи санатарію-профілакторію «Скалка», що знаходиться в с. Кам’яниця Ужгородського району, говорять уже не перший рік. Але далі слів та обіцянок не йшлося. Наразі ситуація, схоже, змінюється на краще…
Захаращена територія, поросла бур’янами, напівзнищені та зруйновані «фінські» будиночки, обірвані електродроти та покинуті спортивні майданчики… Так зазвичай починається типовий американський фільм жахів. Але наразі мовиться про колись популярний серед студентства Ужгородського національного університету санаторій–профілакторій «Скалка», що в с. Кам’яниця на Ужгородщині.
За радянських часів «Скалка» була оазою студентського відпочинку: тут можна було і оздоровитися, і нових друзів знайти, і, не відриваючись від навчання, відпочити. До того ж база приймала не тільки спудеїв з УжНУ, Закарпаття, але й гостинно зустрічала міжнародні делегації. Тоді сюди з’їжджалися з усього Союзу. Часто це були гості, які брали участь в організованих міжнародних конференціях; спортсмени, котрі якщо не брали участь у змаганнях, то проводили тут навчально-оздоровчі тренувальні збори тощо.
«Пам’ятаю і досі, як у далеких нині 80-х ми з групою тоді ще юних студентів Київського інституту фізкультури приїхали до Ужгорода на легкоатлетичні змагання. Де ми тоді проживали, пам’ять уже зраджує, а от збори на «Скалці» закарбувались назавжди. По-перше, неймовірні краєвиди: гірська річка, власне гори, природа… А повітря! Яке повітря! По-друге: компанія! Тоді зібралися студенти з багатьох куточків України. А ще нас так смачно годували! Цікаво було б подивитись, що там тепер, оновити у спогадах ті неймовірні студентські відчуття свободи, легкості і вільного вітру у грудях», – ділиться з враженнями про «Скалку» радянських часів Олена Володимирова, нині відомий київський тренер.
Шкода, що тепер пані Олену до санаторію-профілакторію краще не запрошувати… У тих хащах, що там є тепер, навряд чи впізнаєш колишню славну базу університету. Фактично тепер на «Скалці» є: закритий двохповерховий корпус, кухня, яка не функціонує (устаткування було закуплене за кошти УжНУ більш ніж 5 років тому). Також тут працюють троє охоронців, які стережуть територію, аби й те незначне, що залишилось, не зникло. Все. Плюс розвалені «фінські» будиночки та порослі бур’янами спортмайданчики, які колись радо зустрічали відпочивальників…
Але, схоже, нове керівництво університету на чолі із ректором все ж таки воскресить багатостраждальну «Скалку». Відповідальним за контроль ситуації з санаторієм-профілакторієм призначено проректора з науково-педагогічної роботи Юрія Пересту.
«Ми розуміємо, що ситуація зі «Скалкою» складна. Сьогодні над цим питанням працювати ще важче,враховуючи економічну ситуацію в державі загалом, але іншого шляху не маємо. Якщо говорити про стратегію розвитку «Скалки» взагалі, то це має бути потужний центр дозвілля студентства УжНУ та всієї України. Тут зможуть налагоджуватися й зміцнюватися ті зв’язки, які мають наші студентські організації в Україні та за кордоном. «Скалка» має стати місцем, де зустрічається молодь, відпочиває, переймає досвід громадської роботи, найкращі напрацювання, – зазначає Юрій Юрійович. – В абсолютному вигляді хотілося б, аби база виглядала як центр відпочинку і дозвілля студентів, жителів Ужгорода, а також іноземних гостей, туристів… Щось на кшталт сучасної бази відпочинку Воєводино. Проте, на жаль, самотужки відновити санаторій-профілакторій університет не може. Вихід із ситуації ми бачимо у залученні зовнішніх інвесторів або участь у грантових проектах, за допомогою яких зможемо забезпечити значне покращення матеріально-технічного забезпечення «Скалки» в цілому. Наразі є три інвестори. Вони вивчають ситуацію, виконують калькуляції, займаються питаннями залучення коштів. Що це буде – кредитування чи застосування зовнішнього капіталовкладення – вирішуватиме інвестор. Ці інвестиції, не важливо, українські чи закордонні, мають, перш за все, бути, відповідати чинному законодавству України і приносити користь нашій з вами альма-матер».
Юрій Переста зазначає, що «Скалка» зараз не відповідає вимогам: по-перше, санітарно-гігієнічним. Йдеться передусім про очисні споруди, які мають функціонувати у повному обсязі. Санепідемстанція ніколи не дасть дозволу на відновлення повноцінного функціонування «Скалки», якщо не будуть налагоджені системи водовідведення та очищення. Важливим також є і питання, як дістатися до бази. Наразі туди веде хиткий підвісний пішохідний міст. За словами Юрія Юрійовича, якщо УжНУ прагне відкрити сучасну базу, то обов’язковим є будівництво і транспортного мосту, принаймні для однієї машини, а також реставрація підвісного. Безпека людей – перш за все!
«Першою вимогою, яку ставитиме університет до інвесторів, – будуть питання налагодження очисних споруд та будівництво мосту. Ціна питання, як-то кажуть, справа нелегка. Ми говоримо про стартову суму від 5 до 10 млн. гривень. Це початково. І це ми ще не говоримо про будівництво власне приміщень бази, не говоримо про басейн, спортивні майданчики, кафетерії, про інші інфраструктурні питання. Немає сенсу починати «косметичні» ремонти чи прибирання, коли нам глобально, майже з нуля потрібно налаштовувати, прокладати там очисні споруди, каналізацію, облаштовувати нормальні умови добирання до бази, а вже потім братися за ремонт будиночків, бази, очищення хащ, які наросли на «Скалці» за кількадесят років. До кінця року вирішується питання інвестора, на що УжНУ покладає великі надії, а тоді вже розглядатимемо всі перебудови. У чому суть: університет не витрачає ні копійки, а виграє все. Починаємо з базового – а далі буде…» – каже проректор.
Відеокоментар ректора – ТУТ
Джерело – Медіацентр УжНУ
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.