Шукайте графічне мистецтво Закарпаття у книзі

В ужгородському "Видавництво Олександри Гаркуші" вийшла 236 -сторінкова книжка "Графічне мистецтво Закарпаття другої половини ХХ ст. Етапи розвитку, стилістичні особливості" авторства художника, викладача Закарпатської академії мистецтв Івана Небесника. Це наукова мистецтвознавча монографія, яка зроблена на основі дисертації, яку хлопець писав майже 10 років, й яку у 2016 році захистив у Львівській Національній академії мистецтв.

"З часом вирішив відредагувати та видати як книгу. Взявся за цю тему, бо сам навчався на кафедрі графічного дизайну ЛНАМу. Був у близьких творчих стосунках із вчителями – відомими львівськими графіками Б. Сорокою та Б. Пікулицьким. А взагалі тема графічного мистецтва мене цікавила з юних літ", – розповів нам І. Небесник. Керівником його роботи був відомий львівський науковець та педагог Василь Косів, проте значно більшу роль, каже Іван, все ж відіграв його батько, ректор Закарпатської академії мистецтв Іван Небесник. Саме він допоміг із джерелами, адже їх основну частину склала його приватна бібліотека. І хоча ця праця в акценті звертається до другої половини ХХ ст, проте вписує в загальну канву й першу половину століття в якості передумов до виокремлення цього жанру в образотворчому мистецтві Закарпаття.

Однією із найбільших переваг роботи є те, що більшу частину матеріалу Іван Небесник – молодший збирав персонально від художників, також значна частина базується на проведених ним інтерв’ю, що доводить новизну та актуальність цієї праці. Й головне – це перший системний погляд на графічне мистецтво Закарпаття.

Художник виділяє п’ять основних етапів розвитку графіки краю у другій половині 20 ст. (із 1946 й по сьогодення). Перший – це засновники художньої школи та мистецького осередку, де Адальберт Ерделі здобув досвід карикатуриста у Мюнхені, а Федір Манайло почав першим займатися графікою регулярно та заглиблюватися у технологічні нюанси. Другий етап – це перші випускники Ужгородського художньо-промислового училища (нині це Ужгородський художній коледж ім.А.Ерделі), серед яких були Павло Бедзір, Семен Мальчицький та Юлій Сташко.  Наступний етап – це "повернення" Василя Скакандія, його плідна робота у видавництвах Закарпаття. "Саме Скакандій організував графічне відділення при Національній Спілці художників України в Закарпатті. Це відбулося у 1968 році після першої виставки графічного мистецтва",- деталізує Іван. Ще один етап – це нові випускники українських мистецьких вузів, серед яких Надія Пономаренко, Одарка Долгош-Сопко та Людмила Корж-Радько. І нарешті останній п’ятий етап – це поява постмодерністських віянь, що проявили себе у самвидавах арт-групи "Поптранс".

Книжка вже викликала чималий резонанс, її вже купують, хоча презентації ще тільки попереду.  "Вдячний видавцям за допомогу, особливо в увазі до технічних деталей та витриманій цілісній естетиці",- резюмує автор.