Кажуть, вночі всі вовки сірі.
Постріли, крадіжки, вибухи і крики – таким останнім часом видається древній Унгоград.
Та є те, що яскраве навіть в чорно-білих кольорах, і цей Ужгород відчула Evgenia Vishnya.
До її Ужгорода виникає колосальне тяжіння: тут два серця знаходять один одного і стають єдиним цілим, тут світло очей затьмарює гірлянди, тут почуття зливаються з водами Ужа і бурлять повноводо, щоб назавтра відчути штиль змілілої водойми.
Ось так у невеликому місті на тому самому місці, де заборонено ловити рибу, спіймалася на гачок нова історія, яка трапилася наяву, а, може, ще виникне колись.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.