У неділю, після святкової Божественної літургії свята Пасхи, священнослужителі поза стінами храму, зазвичай на церковному подвір’ї, звершують чин освячення Великоднього кошика. Це – улюблений обряд українців, що найтіснішим чином асоціюється з Великодніми святами.
Як потрібно сприймати таке освячення? Перш за все слід розуміти, що будь-яке освячення, в т.ч. і те, що звершується в день свята Пасхи, не діє на людину автоматично. Для того, щоб Божа благодать діяла в нашому житті, нам потрібно виконувати заповіді Господні. Без цього – будь який церковний обряд перетворюється на магізм та чаклунство. До кожного священнодійства потрібно підходити з максимальною увагою та благоговінням – духовною пошаною. Приклад того, що люди дуже часто ставляться до таких обрядів помилково, можемо побачити в тому, як вони сприймають Великоднє богослужіння та, що саме вони приносять освячувати.
Центром Пасхальної відправи для нас повинна стати Євхаристія, яка приноситься Христом для всіх людей заради їхнього освячення та спасіння. Причащаючись Тіла та Крові Христової ми стаємо причасниками смерті та воскресіння Спасителя. Ось, що насправді є головним того дня. Натомість, освячення пасок та куличів – це вже питання другорядне. Недопустимо, оминаючи святкове богослужіння, приходити до храму лише для того, щоб священик покропив наш кошик.
Іншу увагу слід звернути на те, що саме ми приносимо освячувати. У «Требнику» поміщено три молитви, які читає священик під час окроплення освяченою водою. З них ми дізнаємося, що можна приносити в цей день до храму. Все інше молитвою не освячується.
Джерело: Блог Євгена Заплетнюка
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.