Як твердить український тлумачний словник, рожа (Malva) – багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітками, зібраними в китицеподібне суцвіття.
Проте, окрім цілком очевидної, естетичної насолоди і запаморочливих пахощів ця квітка може додати особливої вишуканості вашим гастрономічним забаганкам! До слова, на Галичині ця квітка давно і впевнено сприймається не лише як окраса ока, але й як справжня насолода для шлунку). Принаймні пампушки (фанки з начинкою) галичани не уявляють без варення з неї. А ще – вважають, що повидло з "ружі" має властивість заживляти ранки на слизовій, тому є незамінним засобом у лікуванні стоматиту.
І хоча літо впевнено перевалило за свій екватор, пелюстки "ружі" ще тішитимуть нас. Отож, сміливим гурманам – наша добірка не надто властивих Закарпаттю ласощів – із ружі.
Номер 1. Пудинг з ружі:
200 г свіжих пелюсток, 200 г сухарів, 200 г цукрової пудри, 12 яєць, 250 мл вершків, сіль, кориця.
Свіжі, дрібно нарізані пелюстки змішують з подрібненими сухарями. Яєчні жовтки збивають з цукровою пудрою. Потім додають підсолоджені вершки, масу з пелюсток і сухарів, корицю, дрібку солі і круто збиті білки. Отриманою масою заповнюють змащену маслом і посипану хлібною крихтою форму для пудингу і 90 хвилин варять на водяній бані.
Номер 2. Лікер з ружі:
300 г пелюсток троянди, 1 кг цукру, 1 чайна ложка лимонної кислоти, 1 л спирту, 1 л води.
Пелюстки разом з цукром перетерти через м’ясорубку. Отриману пасту перекласти в 5-ти літрову ємність, додати спирт (горілку) і добре збовтати. Залити воду і збовтувати до повного розчинення цукру. Щільно закрити ємність кришкою і поставити в темне місце на 1 місяць для витримування. Процідити лікер через марлю, додати лимонну кислоту, перемішати і розлити в пляшки. Лікер з пелюсток чайної троянди найкраще зберігати в холодильнику, він не псується дуже довго, а згодом його смак стає тільки краще.
Номер 3. Варення з ружі:
Тут головне: старанність у розтиранні рожевих пелюсток (сухих) із цукром. Пропорція: 1 до 1-го. І, коли ви переконалися у тому, що цукор і цвіт геть поєдналися, можна додати лимонної кислоти чи лимонного соку. А далі – у холодильник. Для особливо вибагливих є ще кілька секретів: до вимішаної ружі можна додати перемелених горіхів чи коньяку.
Ну, а для того, щоб зрозуміти, що "ружа" – то є квітка, властива не лише галичанам, у статусі бонусу нагадаємо вам слова двох народних пісень, які, думаємо, не видадуться вам незнайомими)
Не сама
Не сама, не сама калину ламала
Ламав мій миленький, ружа біла лелія,
Я лем нагинала.
Над водой (2) два прутики гнуться,
А за мной молодой, ружа біла лелія,
Два легіні б’ються.
Лишуся, лишуся, а ваша не буду,
Кому ручку дала, ружа біла лелія,
За того я буду.
Не буду, не буду воду з річки пити,
Буде мій миленький, ружа біла лелія, │ 2
З криниці носити.
Ой там на горі, в зеленім гаї,
Ой там на горі, в зеленім гаї,
Ой там на горі дуб стоїть.
А під тим дубом, під тим дубочком,
Зелена ружа, білий цвіт.
Ой то не ружа, ой то не ружа,
Ой то не з ружі білий цвіт.
Моєї дівчини дрібненькі сльози,
Що вона плаче день та ніч.
Не плач, дівчино, і не журися,
І дай ти серцю супокій.
Прийди до мене і притулися,
Навіки моя, а я – твій!
Тож милуйтеся, співайте і смакуйте!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.