Лариса Романюк: Життє у неосередньовічі як воно є

Життє у неосередньовічі як воно є. В Ужгороді дифтерія — шукають винних серед чужинців. Ну, бо як інакше!? Йо, «православні», ми ж не можемо бути винні! При чому, як воно і водиться в нормальному Середньовіччі, "винних" шельмують ревно і максимально агресивно, з усіх потуг наявної сирої речовини.

В Києві підтверджений випадок дифтерії серед своїх же? Йой, як незручно. А хто-хто батьки хлопчика, який захворів? Відмовники? Та не кажіть…
Лікарі останні кілька років попереджали про те, що зараза вилізе, і коли то все приблизно станеться? І навіть казали, що робити? Ааааа! Шарлатани! Фармацевтична мафія! Золотий мільярд!

Так шо я собі надумала з цього всього, як людина, якій вакцинуватися від дифтерії справді протипоказано, і яка залежить по суті від відповідальності інших людей, від того самого колективного імунітету. Якщо я, не дай Бог, захворію і виживу, то всіх свідомих і особливо упоротих антивакцинаторів «буду сильно бити ногами» і дякувати, «бити ногами» і дякувати. Від щирого серця, як своїх. Ну, а як інакше, раз у нас тут так по-середньовічному затишненько, треба додавати автентики.