Одна з основних ознак любові до України — це повага до прав інших людей, що проживають з тобою на її території.
Два тижні тому, виїхавши з Києва, в якому кожен третій обмусолює сепаратизм в Берегово, потрапив саме в це містечко.
Свої враження хочеться передати тим, хто веде жваве обговорення і має активне занепокоїння щодо берегівських процесів.
Для повних відчуттів, хотілось б одягти адресата у форму полісмена, вивчити його поверхнево правил взаємопобуту згідно КУпАП, і поїхати разом спочатку до Києва, а звідти на ужгородський вокзал. Відчувши всю гамму відчуттів, приїхати в Берегово.
Що вас здивує в проживанні берегівчан? Опишу по черзі:
1. До вас буде здороватись значна частина містян.
2. Ви не побачите людей з пивом чи сигаретою в заборонених для цього містах(лікарні, вокзали, навчальні заклади, зупинки, парки сквери).
3. Якщо й виявите, то без жодних матюків і побоїв складете протокол чи постанову.
4. Побачите людей, що чесно чекають на зелене світло світофора. Навіть коли на дорозі немає автомобілів.
5. Почуєте від дільничих дивне речення:
"потрапиш в село, де більше наших — буде важко; якщо ж до нацменшин — не матимеш проблем".
6. Порівняно з Києвом і Ужгородом, де на вокзалах мож побачити одразу десяток правопорушень, у Берегово ви навіть для звіту довго шукатимете на кого скласти протокол.
7. Побачите прибрані пам’ятники Небесній Сотні, Воїнам і Тарасу Шевченко(чи не єдине місто Закарпаття, яке цим похвалиться).
Нам багато чому потрібно вчитись від берегівчан. Потроху навчаючи окремих жителів української мови.
Чому окремих? Бо багато жителів містечка нею говорить.


Залишити відгук
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.