Будинок з трьома туалетами для вчителя

Пам’ятаю, як років 20 тому один депутат усіх скликань, тоді ще зовсім молода людина, впевнено при кожній нагоді говорив: «Аж коли до влади прийде нове прагматичне покоління, воно змінить Україну докорінно». І от це покоління прийшло і як воно змінило Україну, ми бачимо на власні очі. Але непохитна віра у прийдешнє покоління у людей залишилася і ті самі прогнози про нове прагматичне покоління чути і досі, навіть від того самого політика. У принципі це є нормально, бо віра людей у світле майбуття незнищенна, а хто до нього доживе, як не молодь?
На молодь орієнтувалися і більшовики, Троцький так прямо і говорив: «Молодь – барометр партії». Але з такими вчителями, як Троцький, Сталін, Кіров нове більшовицьке покоління збочило з курсу і в решті-решт явно зійшло на пси, що і було яскраво продемонстроване орденоносним і лауреатним  героєм війни та праці, «другим Іллічом», тобто Леонідом Брежнєвим.
Оскільки в комуністичну ідеологію, ніхто навіть з партійних вождів не вірив, то у школі вдосконалення керівних кадрів засвоювалася зовсім не вона, а більш «прагматична» наука життєвого успіху. Ця наука виявилася абсолютно незалежною від будь-яких ідей – комуністичної чи імперської і настільки ефективною,  що вона почала широко засвоюватися і трудящими масами.
Почавши з тези «блат вище наркома», вона розвинула людську думку до ідеї про абсурдність моралі та знань і тепер усім зрозуміло, що за гроші можна стати не тільки героєм чи лауреатом, але і професором і навіть академіком. А що вже для отримання звичайного шкільного атестату, університетського диплому чи водійських прав знання потрібні зовсім необов’язково, це вже відомо усім.
Хоч Ленін і помилявся відносно можливості побудови соціалізму в окремо взятій країні, він все-таки часом мав якусь прозірливість, зокрема тоді, коли називав Троцького Іудушкою, бо збрехав той відносно молодіжного барометра підступно – як ми бачимо, барометр з бігом часу псується і замість показувати «Ясно» падає на «Хмарно» без надій на «Перемінно», всупереч обіцянкам згори на проведення якихось суспільних реформ.
 Однак якщо щось і треба реформувати, то реформувати треба масову свідомість. І це треба починати зі  школи. І коли вже почнуться кардинальні реформи в освіті і шкільній роботі, то тоді вже можна буде сподіватися, що років через двадцять нове покоління державних керманичів почне реформувати і саму державу.
А що робиться зараз у школах, то про це не знає хіба той, хто не має дітей чи давно школу закінчив. Тому не хочеться писати про «банальні» речі в системі нашої освіти, але треба пригадати, що найліпший метод навчання – це наочний приклад, а не мертва теорія.
Про які моральні якості дітей можна говорити, якщо самі вчителі таких якостей не демонструють? Пам’ятаю, під час перших контактів з іноземцями я познайомився з грою держаного управління. Суть гри була в тому, щоб правильно розподілити отримані гроші – на розбудову інфраструктури, промисловості, сільського господарства, на культуру, освіту тощо. Гра була побудована так, що виграш забезпечувався тим, хто у найскрутнішій ситуації все-таки виділяв достатньо грошей на освіту. Звичайно, таку особливість алгоритму гри заклав її автор, але вона віддзеркалює певний погляд на значення освіти у західному світі.
Отож, перше ніж добиватися вступу до Європейського Союзу, треба спочатку засвоїти європейський спосіб мислення, де професія вчителя є престижна, і високо оплачувана. Мій товариш німець, який викладає в середній школі біологію, недавно хвалився мені, що купив новий будинок, в якому тільки самих туалетів три. Мені було незручно питати, за які гроші він купив будинок — чи на зарплату вчителя, чи отримав спадок або узяв кредит. Але скажіть – чи є у нас вчителі, які б мали будинки з трьома туалетами? Навіть батьків з такими будинками вони не мають, ними володіють представники більш «престижних» професій. А розумні і дотепні діти у нас є, приклади цьому можуть навести знову ж таки ті, хто має дітей.  Треба тільки для цього доброго матеріалу знайти добрих майстрів, і це, можливо, якщо здібну молодь зацікавити доброю перспективою.
Звичайно, дати зразу усім вчителям по будинку з трьома туалетами передчасно, але зацікавити абітурієнтів високими стипендіями у педагогічних навчальних закладах державі вповні по силі, і це був би добрий сигнал про обнадійливу державну стратегію.