Антикриза

Світ переживає велику кризу. Навіть якщо підкреслити, що крім економічної кризи наявні ще криза моральних устоїв, криза онтологічних ідей, які взаємно між собою пов’язані, то треба вести мову про системну кризу цілого світопорядку. Ну, якщо не світопорядку, то, принаймі, можна говорити про кризу економічно-соціальної формації капіталізму. Його головним стимулом розвитку є примноження лишень матеріальних цінностей в умовах конкуренції приватних підприємців, що робиться шляхом все більшої раціоналізації виробництва та мінімізацією непродуктивних затрат. Щоправда, мудрі голови припускають, що в його основі лежить певна етика і певні культурно-духовні фактори. Однак самі ці основи, якими б вони не були, залишаються без суттєвих змін на протязі віків.

Припускається також, що процес розвитку людства вимагає необхідного техно-гуманітарного балансу, коли висока технологічна продуктивність вимагає рівною мірою потужних засобів культурної регуляції (А. Назаретян). Отож етичні основи будь-якого суспільного устрою теж би мали розвиватися. Але цікаво, що існує думка, нібито виходом зі світової кризи може бути абсолютно антикультурний захід. Американський економіст Пол Кругман вважає, що свого часу таким заходом виявила себе велика війна. На його думку, масштабна програма суспільних і державних витрат під час Другої світової війни дозволила Америці вийти зі стану Великої депресії, яка перед тим тривала більше десяти років, і отримати новий імпульс для подальшого економічного розвитку. Проаналізувавши економіку воєнного часу, він приходить до висновку, що для виходу із сучасної кризи потрібен якийсь економічних аналог Другої світової війни. Зауважимо, що це чиста ідея без конкретних рекомендацій для її реалізації.
Економіка – це сукупність суспільно-виробничих процесів, які протікають за власними законами, скоріше за псевдозаконами, бо без їх коригування і настають економічні кризи. В основі капіталістичної економіки лежать матеріальні потреби людини, але людина має ще потреби і духовні, закон розвитку яких залишається за великим рахунком невідомим. Більш-менш впевнено можна казати, що людина може почувати себе щасливою, коли вона задовольняє обидва види своїх потреб і завдяки цьому перебуває у доброму гуморі, веселому і піднесеному настрої. Співвідношення між цими двома видами потреб може бути різним, але в суспільстві існують певні преференції під впливом домінуючих настроїв, смаків, захоплень, які можуть формуватися впливовими і зацікавленими силами. Відповідно, людське щастя є сугубо суб’єктивним поняттям, ілюстрацією чого є ностальгія певної частини людей за радянськими часами, коли зусиллями офіційних ідеологів брак матеріальних цінностей компенсувався фальшивими духовними. Будемо мати це на увазі.

Але повернемося до економічного аналогу Другої світової війни. Основною ознакою економічних процесів під час війни було зменшення виробництва засобів виробництва і усвідомлене зниження попиту на матеріальні цінності серед широких мас населення воюючих країн. Перше було обумовлено переорієнтацією на виробництво зброї і військової техніки, а друге – усвідомленням реальної загрози життю і здоров’ю людей, які людьми ставляться вище матеріальних гараздів. Одночасно вагу набрали цінності духовні у формі віри як у Бога-спасителя, так і у лідерів націй, або в остаточну перемогу. Якщо мати це на увазі, то у принципі аналог-симулякр війни може бути розроблений. Треба думати, може у новому, оригінальному підході до соціально-економічних проблем є спасіння для України?