Упродовж кількох тижнів у меню ужгородських кав’ярень з’явилась незвична для містян кава — підвішена. Суть її полягає у тому, що замовляючи чашку ароматного напою для себе, за бажанням купуєш ще одну або дві для тих, хто з якихось причин не може за себе заплатити. Зазвичай така кава користується попитом серед «голодних» студентів чи пенсіонерів.
Утім у місті над Ужем реакція на таку благочинну справу виявилася неоднозначна…
Однією із моїх «шкідливих» звичок є кавування. Особливо обожнюю це робити у час, коли мозок ще не зовсім уключився у роботу, за цікавою бесідою зі своїми подругами. Тому, аби весело потеревенити, ми щоранку зустрічаємося за чашечкою улюбленого ароматного напою.
Так-от, нещодавно ми з колежанками вирішили покавувати у одній із центральних кав’ярень. Присіли, зробили замовлення і тут на весь заклад роздався чоловічий діалог: «А шо це у вас за кава така, підвішена?!». «Та це, — розповідає офіціант, — заздалегідь оплачена кимось із клієнтів кава для тих, хто наразі не може собі цього дозволили». «Не поняв, шо за фігня! А може я теж не маю грошей», — відповідає чолов’яга у діловому костюмі. «Справа у тому, що ця послуга лише для тих, кому це справді необхідно: ну, наприклад, студентів», — каже офіціант.
На цю розмову до кав’ярні увійшов товариш чоловіка у костюмі: «Ти, що, ще не зробив замовлення?!», — запитує той. «Та ні, бо тут є якась підвішена кава, а кажуть, що то лиш для нужденних! А чом і ми не можемо випити собі такої?! Може і у мене ниє грошей», — відповів перший. «Лишися того, — заперечив товариш, — то якийсь розводняк».
У дикому подиві я запитала офіціанта, чому він сказав, що кава лише для нужденних. У відповідь, лише почула від парубка: «а знаєш скільки за день таких «неімущих» до нас приходить?! Їм лиш би шось «на шару», а когось пригостити — ніколи. От тому і кажу, що лише для нужденних. Люди ще не навчилися робити щось від щирого серця, без очікування за це певної віддачі».
Як бачите, реакція на добрі діяння у нашому місті неоднозначна. Втім, кожен має право залишатися при власній думці. Гадаю, що бажання скористатися підвішеною кавою, чи то пригостити кого-небудь нею ж має йти від душі. І не важливо, чи пригостиш ти просто людину, яка забігла до кав’ярні, ховаючись від дощу, чи того, хто насправді немає наразі коштів. Та все ж головне, аби через деякий час, можливо, той, хто пригостився за твій рахунок, матиме змогу зробити таку ж приємність комусь іншому. Ось це, на мою думку, і є основний месижд такого поняття, як «підвішена» кава…
Залишити відгук
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.