Цьогоріч Медико-соціальному реабілітаційному центру для дітей з особливими потребами «Дорога життя» виповнюється 19 років. Час, що минув, для вихованців та працівників Центру був сповнений багатьма подіями, де переплелися успіхи й здобутки, проблеми й невдачі – все, як у житті будь-якої установи. Головним надбанням Центру його працівники вважають те, що він, переживши чимало труднощів на своєму шляху, встояв і в цей нелегкий час міцно тримається на плаву.
Трохи історії. Почалося все 3 жовтня 1999 року, коли в Ужгороді урочисто був відкритий Центр реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Увага до події була великою — і з боку керівництва міста, і з боку громадських організацій, а також благодійників із американського міста-побратима Корвалліс (штат Орегон), де вже багато років діє подібна установа «Старий млин». Саме разом із Товариством інвалідів дитинства та праці «Оптиміст» (керівник Василина Марко) вони і ініціювали створення Центру. Спершу установа також мала назву «Оптиміст», але згодом, коли Центр став на свої власні ноги, перейменувалася на «Дорогу життя». Тепер саме під цією назвою Центр знають далеко за межами міста та області, а також за кордоном.
З першого дня функціонування установи її директором був і залишається Олег Кириленко, лікар за фахом, людина надзвичайно віддана своїй роботі та вихованцям. Він розповідає, що першочерговим завданням тоді у Центрі вважали надати допомогу дітям з особливими потребами, дати їм можливість, нехай не одразу, а поступово адаптуватися у суспільстві, стати його повноправними членами.
Це був нелегкий шлях. Працівники установи шукали дітей, котрі потребували допомоги, їздили по домах, переконували батьків у необхідності для дитини з обмеженими можливостями здоров’я відвідувати Центр. Як не парадоксально це звучить, але були й такі родини, де їм відмовляли. Та «оптимісти» не здавалися, підключали міських педіатрів, громадськість і таки домагалися свого.
Час спливав. Незважаючи на політичну нестабільність та економічні негаразди, «Дорога життя» продовжувала розвиватися. Якщо тоді, у 1999-му, вік вихованців коливався від 3-х до 9-ти років, то сьогодні тут опікуються дітьми та молодими людьми з фізичними та інтелектуальними вадами від народження до 35 років і вище.
Увесь цей час поряд із Центром були люди та організації, які допомагали установі у вирішенні проблем, фінансових труднощів.
Центр став членом міжнародної організації «Міжнародний фонд SOFT (Голландія, Угорщина, Румунія, Молдова, Україна), що дозволяє постійно обмінюватись передовим досвідом в наданні реабілітаційних послуг дітям з особливими потребами, і те, що МСРЦ «Дорога життя» рухається у вірному напрямку, засвідчило проведення на його базі кількох міжнародних конференцій високого рівня. Декілька років тому започатковано Програму раннього втручання до 6 років, а також післяшкільна адаптація та соціально-трудова реабілітація молоді з інтелектуальними та фізичними обмеженнями.
За цей час установа взяла участь у декількох спільних із голландською, американською, канадською та іншими міжнародними організаціями проектах, вдосконалює свої методи роботи задля однієї-єдиної мети: допомогти особливим дітям та молоді відчути себе потрібними, улюбленими, вільними, словом, – «ТАКИМИ, ЯК УСІ». Саме з таким гаслом щороку вихованці і працівники «Дороги життя» йдуть ходотоном вулицями Ужгорода, нагадуючи його мешканцям про те, що поруч із нами живуть люди, які потребують особливої уваги та турботи, і не лише від державних органів, а й від кожного з нас.
Деякі епізоди життя установи в різні періоди – у світлинах.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.