Як повідомляв уже Uzhgorod.in, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла сьогодні рішення з рекомендаціями Україні за підсумками термінових дебатів. За прийняття документа з внесеними до нього поправками проголосували 82 депутати, проти – 11, 17 утрималися. Оскільки не всі поправки і пропозиції були озвучені, інформаційне видання «Главком» опублікував текст прийнятої резолюції ПАРЄ:
1. Парламентська Асамблея занепокоєна статтями, що стосуються освіти на мовах меншин в новому законі «Про освіту», прийнятому 5 вересня 2017 року Верховною Радою України і підписаному 27 вересня Президент Петром Порошенком.
2. Різні сусідні країни стверджували, що даний акт порушує права осіб, що належать до національних меншин, і піднімає чутливі правові питання, що також потрапляють під дію правового режиму в Україні. Асамблея жалкує, що не проводилося ніяких реальних консультацій з представниками національних меншин в Україні за новою редакцією статті 7 Закону, прийнятого Верховною Радою. Асамблея відзначає, що українська влада представила текст закону «Про освіту» Європейській комісії за демократію через право (Венеціанська комісія), щоб отримати висновок, який має бути наданий до кінця 2017; однак Асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не був вчинений до прийняття закону «Про освіту». Крім того, Асамблеї відомо, що в березні 2017 року Консультативний комітет з Рамкової конвенції про захист національних меншин висловив свою думку по Україні (4-й раунд), яка повинна бути опублікована на початку 2018 року, і що доповідь по Україні, представлена Комітетом експертів європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ETS № 148) розглядається Комітетом міністрів.
3. Асамблея приймає до уваги серйозну заклопотаність з ряду правових питань. Вона вважає, що важливо виконувати зобов’язання, основані на Європейській конвенції про права людини (ETS №5), Рамковій конвенції про захист національних меншин (ETS №157, «Рамкова конвенція») і Європейської хартії для регіональних мов або мов меншин, а також сприяти відновленню конструктивного діалогу між різними зацікавленими сторонами. В цьому відношенні для Асамблеї [важливо, щоб] зацікавлені сторони повинні дотримуватися трьох взаємопов’язаних принципів на шляху до більш узгоджених домовленостей.
4. Перший полягає в тому, що знання офіційної мови будь-якої держави є фактором соціальної згуртованості та інтеграції, і держави мають право заохочувати до вивчення офіційної мови і просити, щоб державна мова була мовою навчання для всіх.
5. Другий принцип полягає в тому, що, як заявив Консультативний комітет з Рамкової конвенції: «Мова є невід’ємним компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, що належать до національних меншин, мова є одним з основних чинників їх ідентичності і ідентифікації меншини». Таким чином, коли держави вживають заходів щодо підтримання офіційної мови, вони повинні йти пліч-о-пліч із заходами щодо захисту і просування мов національних меншин. Якщо цього не буде зроблено, результатом буде асиміляція, а не інтеграція.
6. Третій принцип – це принцип недискримінації. Даний принцип можна застосувати не тільки до визнання і ефективного захисту прав осіб, що належать до національних меншин, як це закріплено в Рамковій конвенції, а також конкретних прав, закріплених у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, а й до «здійснення будь-якого права, встановленого законом »відповідно до статті 1 Протоколу №12 до Європейської конвенції про права людини (ETS №177).
7. Для Асамблеї ці три принципи є важливими елементами більш широкої концепції першорядної важливості, яка насправді лежить в основі всієї Рамкової конвенції – концепція «спільного проживання».
8. Виходячи з вищезазначених принципів і всеосяжної концепції «спільного проживання», нове законодавство, схоже, не забезпечує належного балансу між офіційною мовою і мовами національних меншин.
9. Зокрема, новий закон тягне за собою значне скорочення прав, раніше визнаних за «національними меншинами» щодо їх власної мови освіти. Ці національні меншини, які раніше мали право відвідувати одномовні школи і повноцінні навчальні програми на своїй рідній мові, тепер опинилися в ситуації, коли освіту на їхній рідній мові може бути забезпечено (поряд з освітою українською мовою) тільки до закінчення початкової освіти. Для Асамблеї це не відповідає концепції «спільного проживання».
10. При плануванні впровадження реформи необхідно забезпечити гнучкість, щоб уникнути поспішних змін, що завдають шкоду якості освіти, що надається учням і студентам, які належать до національних меншин.
11. У цьому відношенні трирічний перехідний період може виявитися занадто коротким. Тому Асамблея закликає українську владу також проявити гнучкість щодо тривалості процесу і вжити заходів, що відповідають конкретним умовам відповідних громад і ситуації в різних областях.
12. Асамблея усвідомлює, що україномовні меншини в сусідніх країнах не мають права на одномовні освіту на своїх рідних мовах і не отримують переваг від домовленостей, спрямованих на заохочення двомовної освіти. Тому Асамблея рекомендує владам сусідніх країн, які по праву закликають до захисту своїх меншин, проявити готовність запропонувати українським громадам, які проживають в їх відповідних країнах, аналогічні угоди з тими, на яких вони наполягають для своїх власних меншин.
13. Асамблея рекомендує Україні вивчити передову практику в державах-членах Ради Європи в галузі викладання офіційних мов з використанням спеціальних методів навчання, призначених для шкіл, які використовують регіональні мови або мови меншин, в якості мови освіти.
14. Асамблея приймає рішення відстежувати розвиток подій в Україні щодо захисту і сприяння регіональним мовам і мовам меншин.
15. Асамблея просить українську владу в повній мірі виконати майбутні рекомендації та висновки Венеціанської комісії і відповідним чином змінити новий закон «Про освіту».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.