Ужгородський міськрайонний суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі військовослужбовцю, який самовільно залишив місце служби (СЗЧ). Попри статус багатодітного батька та аргументи про релігійні переконання, суд визнав чоловіка винним у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану.
Обставини справи
Засуджений — уродженець Тернопільщини, був мобілізований у листопаді 2024 року. Вже у лютому 2025 року він відмовився виконувати наказ про переміщення для проходження базової підготовки та покинув розташування підрозділу. Правоохоронці затримали його в Ужгороді лише через чотири місяці після втечі.
Позиція захисту
У суді чоловік своєї провини не визнав. Основними аргументами захисту були:
Релігійні погляди: підсудний стверджував, що віра забороняє йому брати до рук зброю.
Сумнівна легітимність: він вважав мобілізацію незаконною, оскільки не складав присягу та не підписував жодних документів.
Сімейний стан: на утриманні чоловіка перебувають троє неповнолітніх дітей.
Рішення суду
Суд детально проаналізував доводи підсудного, проте визнав їх необґрунтованими. По-перше, чоловік не надав доказів приналежності до жодної офіційної релігійної громади, яка має право на альтернативну службу. По-друге, згідно з Конституцією України, релігійні погляди не звільняють від обов’язку захисту держави під час війни. Суддя наголосив, що мобілізація не обов’язково передбачає участь у бойових діях — засуджений міг виконувати тилові роботи (будівництво, ремонт техніки чи логістику).
Окремо було зазначено, що статус багатодітного батька міг би стати підставою для відстрочки, якби підсудний звернувся за нею у встановленому законом порядку. Оскільки офіційних звернень до ТЦК чи позовів до адмінсуду не було, мобілізація вважається законною.
Враховуючи наявність трьох дітей та відсутність попередніх судимостей, суд призначив мінімально можливий термін за ст. 407 КК України. Наразі чоловік перебуває під вартою, проте має 30 днів на оскарження рішення в апеляційному суді.