«Доки фарбують великодні крашанки, доти буде існувати світ», – казали наші предки, готуючись до найсвітлішого в році свята Великодня. Давня традиція розмальовувати курячі яйця зараз перетворилася на справжнє мистецтво. З року в рік майстрині вигадують щось нове й оригінальне, щоб вразити своїми виробами і вони дійсно дивують. Яких тільки писанок не побачиш на виставках та ярмарках напередодні Пасхи. Використовують і традиційні техніки малювання воском та шкрябання, і більш сучасні: декупаж, бісероплетіння, обмотування нитками, тощо. Звичайні яйця в умілих руках стають високохудожніми мистецькими творами, від яких важко відвести погляд.
У Зоологічному музеї УжНУ можна побачити писанки, до яких людина не має жодного cтосунку. У великому царстві Природи їх «малюють» птахи. До речі, першого квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів і з того часу в багатьох країнах світу відзначають День птахів.
Разом із пернатими приходить і весна. Цього року вона від них десь відстала в дорозі, й рідна земля зустріла їх снігами й морозами. Замість того, щоб радісно співати й радіти поверненню додому, птахи мерзли й думали, де знайти їжу. Та ці негаразди вони пережили й приступили до своїх весняних клопотів: ремонтують старі або споруджують нові гнізда, паруються, самки відкладають яйця.
У птахів, які гніздяться в дуплах, печерах або в норах, вони однотонні, білі, добре помітні в темному середовищі. У видів, які будують житло на землі чи на дереві, розфарбовані в різні кольори, як крашанки, а в деяких ще й прикрашені крапочками, рисочками та іншими узорами.
Схожі на маленькі шоколадні "кіндер-сюрпризи" яйця соловейка
У багатьох крилатих яйця синьо-зелені або блакитні. Таке забарвлення захищає ембріони від сонячної радіації. За насиченість кольору відповідає пігмент білівердин, який утворюється в організмі самки. Ніжного блакитного відтінку «крашанки» відкладають і чаплі сірі. Великі птахи сіро-попелястого кольору, які часто полюють на річці в нашому місті.
Блакитні "крашанки" чаплі сірої
Пташині яйця можуть бути різного розміру та форми. Найдрібніші, масою всього півграма, у колібрі-бджілки. У найменших закарпатських пернатих, до яких належать дві золотомушки: жовточуба й червоночуба та волове очко, білі в крапинку яйця діаметром до 1 см і важать близько півтора грама. Трохи більші «крапанки» у вічно рухливої мешканки наших парків та садів – синиці великої. Найбільша пташка в родині синичок на початку квітня відкладає 6-12 білих з червоними цяточками яєць.
"Крапанки" від синички
Усі, від малого до великого, впізнають ворону сіру, та мало хто знає, що вона теж «малює». На блідо-зелену чи блакитну шкаралупу наносить бурі або сірі плями. Ворона сіра, як більшість її родичів, будує відкриті гнізда. Яйця «фарбує» для того, щоб захистити їх від хижаків.
Яйця ворони сірої
Дуже гарні «писанки» в мартинів звичайних. Для ужгородців ці птахи відомі як чайки, які на пішохідному мості летять їм прямо в руки. Насправді «чайка» – це російська назва птаха цього виду. Як виглядають справжні українські чайки можна побачити в експозиції «Природа Закарпаття» Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
"Писанка" мартина звичайного
У заростях очерету гніздиться лиска – симпатична чорна пташка з білою плямою на лобі. Вона будує велику споруду з минулорічного листя і стебел водних рослин, яка основою завжди торкається водної поверхні. Пісочного кольору в дрібну фіолетову крапочку яйця зливаються з листям і стають непомітними.
Кладка лиски
Минулої зими до Ужгорода навідувалися баклани великі. Довгий час вони радували мешканців своєю присутністю на Ужі в центральній частині міста. Ця зима була теплою, водойми навколо не замерзали, тому бакланів ми бачили тільки в небі під час перельотів. Чорні птахи не гніздяться в Закарпатті, але їхні красиві «мармурові» яйця теж можна побачити в Зоологічному музеї.
Птахи не готуються до Пасхи. Свої «писанки» вони малюють для того, щоб захистити кладку від непроханих гостей. Та від людини їх це не рятує. Часто, натрапивши на гніздо, обов’язково маємо в нього заглянути. Через свою цікавість ми лишній раз турбуємо пернатих і порушуємо їх спокій. Побачивши в природі гніздо, навіть якщо пташки немає поряд, ні в якому разі не слід торкатися його й брати в руки. Краще залишити це місце і дати можливість маленьким пташечкам з`явитися на світ, а свою цікавість можна вдовольнити в музеї.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.